на головну

“ШЛЯХЕТНІ –
вони не для правити жили чи матеріальних благ, а найвище ставили Бога, честь і свою велику справу, над всім дочасним, особистим.

“МУДРІ -
знали вони таємні закони розцвіту й занепаду спільнот, проникаючи зором за поверхню явищ, заслону часу, в їх суть і майбутнє.

“МУЖНІ –
вміли ставити чоло небезпеці і здісняти рискові задуми, служити тільки ідеалові, правді своїй, не підлещуючись ні царям, ні юрбі, ні подіям.

Ці три прикмети: ШЛЯХЕТНІСТЬ, МУДРІСТЬ, ВІДВАГА – три основні прикмети володарської кляси... шляхетного не підкупиш, мудрого не обдуриш, мужнього не залякаєш!”

(Дмитро Донцов)

Анатолій Єрмак народився 5 серпня 1955 року в селі Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області в родині службовців.
Власну політичну кар’єру підполковник Єрмак почав з 1994 року, коли був обраний народним депутатом України.
У 1998 році вдруге обирається до Верховної Ради України.
Під час свого депутатства він у різний час був членом комітетів з питань боротьби з оргзлочинністю та корупцією, а також з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

докладніше >>>

Леонід Петрович походить з передружжя старовинних українських козацьких родів, яким ХХ сторіччя принесло черговий іспит на міцність.

докладніше >>>

Видатний політичний діяч, ідеолог українського національного руху ХХ століття, голова Проводу ОУН-Б.

докладніше >>>

Згідно з “Повістю временних літ” здійснював самостійне правління з 964 по 972 р.
Народився у Києві. Був сином князя Ігоря та княгині Ольги.
Князь Святослав створив надійну основу Київської держави, яка за його княжіння мала найбільшу територію ВІД КАСПІЙСЬКОГО МОРЯ ДО БАЛКАН.

докладніше >>>

Роман Коваль народився 10 квітня 1959 року в м. Горлівка Донецької області в родині вчителів – Надії Василівни Курило та Миколи Федотовича Коваля. Освіта вища медична (Київський медичний інститут, лікувальний факультет, 1982 р.). Працював лікарем-інтерном 7-ї клінічної лікарні м. Києва, терапевтом 10-ї клінічної лікарні міста Києва, терапевтом, старшим терапевтом та завідуючим поліклінічним відділенням 7-ї (4-ї) клінічної лікарні м. Києва.

докладніше >>>

Одним з найвидатніших військових діячів українського народу є козацький лицар, кальницький полковник Іван Богун — безмежної відваги воїн, талановитий полководець, блискучий майстер польових боїв і захисту міст, які він перетворював на неприступні фортеці.

докладніше >>>

Іван Дмитрович Сірко (близько 1610 — 1680), славетний кошовий отаман Запорозької Січі уособлював, мабуть, як ніхто з когорти визначних українських полководців XVII століття, лицарську вдачу. Військовий і політичний український діяч, який 12 разів (!) з 1659 року до серпня 1680 року, тобто до самої смерті, обирався січовиками кошовим, цілком справедливо вважався найуспішнішим оборонцем православної віри.

докладніше >>>

Один із керівників національно-визвольного повстання (Коліївщини) на Правобережній Україні у 1768р.

докладніше >>>

Один з керівників національно-визвольного руху на Правобережній Україні 1768 року проти польського гноблення (Коліївщина). Останній гетьман Правобережної України.

докладніше >>>

Петро Конашевич Сагайдачний (1570 — 1622) — шляхтич червоноруський з Перемишльської землі, козацький ватажок, кошовий отаман Війська Запорозького, Гетьман реєстрового козацтва. Організатор успішних походів українських козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства, меценат православних шкіл. Оспіваний у багатьох козацьких думах та українських народних піснях.

докладніше >>>

"Бандит" - для Радянської влади. Ватажок - для анархістів та однодумців. "Батько" - захисник для селян й чесних людей. Таким неоднозначним виглядає портрет Нестора Івановича Махна.

докладніше >>>

Северин Наливайко – козацький отаман, гетьман України (обраний в Чигирині в 1596 році), керівник великого селянсько-козацького повстання(1594-1596рр.) проти польських і українських магнатів і шляхти.
Ім'я Наливайка стало символом мужності й сміливості. За життя він мав широку підтримку серед населення, а після смерті став одним з улюблених народних героїв.

докладніше >>>

Федорович (Трясило) Тарас (роки народження і смерті невідомі) — гетьман запорозьких нереєстрових козаків (1629—1630, 1634), очолював похід на Кримське ханство (1629). Керівник селянсько-козацьким повстанням на Україні проти панування шляхетської Речі Посполитої (1630).

докладніше >>>

Леонід Федорович Биков (12.12.1928 - 12.04.1979) - видатний український режисер і актор, а також, про що мало кому відомо, перший Степовий Батько українського козацтва за часів московсько-більшовицької окупації (т.зв. УРСР). Саме завдяки таким людям, як Леонід Биков і його друг Іван Миколайчук, козацька ідея продовжувала жити в ті нелегкі для українців часи.

докладніше >>>

В'ячеслав Максимович Чорновіл (нар. 24.12.1937 (за документами - 1 січня 1938), с. Єрки Звенигородського р-ну Черкаської обл. - 25.03.1999, м. Київ) - публіцист і журналіст, відомий український політик, державний діяч, гетьман українського козацтва.

докладніше >>>

Данило Терпило (28 грудня (16 грудня за с.с.) 1886 с. Трипілля — кін. листопада 1919, с. Стрітівка) — повстанський отаман, відомий під іменем Зелений.

докладніше >>>

Юрій Городянин-Лісовський творчий псевдонім Юрій Горліс-Горський (14 січня 1898,— 27 вересня 1946) — український військовий і громадський діяч, письменник, старшина Армії УНР, осавул першого основного куреня Холодноярського полку.

докладніше >>>

Данило Нечай (р.н.н. – 20.02.1651р.), визначний військовий і політичний діяч, один з організаторів національно-визвольних змагань українського народу середини XVII ст., полковник брацлавський.

докладніше >>>

Іван Макарович Гончар(27.01.1911-18.06.1993) - видатний український громадський діяч, талановитий митець, пройшов війну 1941-1945 рр., брав участь у штурмi Берлiна, закінчив її старшим лейтенантом, командиром взводу зв’язку, нагороджений орденом Вiтчизняної Вiйни II ступеня, медалями “За вiдвагу”, “За перемогу над Нiмеччиною” та iн.

Його колекцiя зразків народного мистецтва стає відомим громадським музеєм, джерелом національного пробудження. В порівнянні з істориками мистецтва, Іван Гончар вбачав у цих зразках не стільки результат творчого пошуку окремого художника чи ремісника, скільки конкретний прояв, у певному місці, в певному часі, єдиної української культури. Саме це його етнологічне розуміння українського мистецтва, виражене ним, українцем, зустріло опозицію з боку радянської влади.

В липні 1992 р. в Переяславі-Хмельницькому Великою Козацькою Радою Івану Гончару(тільки йому єдиному) було довірено почесну посаду - Духовного Батька Українського Козацтва.

докладніше >>>

Аль-Масуді

Письменник 20-50 р.р. Х ст.

Подає не тільки географічні відомости, але також поділ славян на племена та їх особливості. Про славян говорить, що «вони поділяються на багато народів і деяки з них христіяни, є поміж ними також погане і ті, що поклоняються сонцю». Окремо від цих народів згадує «русів». У другому місці, оповідаючи про «поган в країні хозарського царя», пише, що «деякі племена з них є славяни і русини». Кажучи про славян, зауважує: «Вище ми вже оповіли про короля, котрому в минулі часи підлягали інші (решта) їх королів, себто про Маджака – короля Валинани [Волиняки або Поляне] – нарід, котрий є одним з основних (корінь зі славянських корінів) славянських народів, вони поважаються поміж їхніми народами і мали перевагу поміж ними. Але потім пішло роз'єднання поміж їхніми народами, лад їх був порушений, вони прийшли до занепаду (поділилися) і кожне племя вибрало собі короля, як то ми вже казали про їх королів, з причин, які оповідати було б занадто довго».

Ібн-Даст

Х ст.

“Як у кого з них родиться син - він бере голий меч, кладе перед новонародженим і каже:
- Не залишаю тобі в спадщину ніякого майна,
МАТИМЕШ ТІЛЬКИ ТЕ, ЩО ЗДОБУДЕШ ЦИМ МЕЧЕМ...
Міст у них велике число і живуть вони просторо”.