«Чорна хмара заступила,
Та не загнітила
Отой Звичай козацький
І жагу і силу».
(«Дума 1780 року»)

За останні роки одним з найбільш поширених та в’їдливих питань до мене з боку друзів, знайомих, а то й і незнайомих людей було питання стосовно майбутнього нашого козацького товариства. Ніде правди діти, це питання ставив собі і я, бо були підстави. Війна не робить нас кращими, вона нас змінює. Вона змінює світ навколо нас і перевертає наші про нього уяви. Примушує на щось «відкрити очі» або подивитися під іншим кутом, а в чомусь робить ще більш стійкими і впевненими.

А ще війна приносить втрати. Великі втрати. І йти далі стає набагато важче. Вона ділить твоє життя. І все те, що було «до» залишається десь там далеко, на обрії твоєї власної історії. А зараз тільки вона, війна, і відносно неї ти міряєш майже все, що робиш або збираєшся робити.

23 грудня 2019 року, на Козацький Новий Рік, ми прийняли рішення про поновлення. Ні, не Братства, бо цей «союз братів» ніде не зникав, а навпаки, укріпився і став ще міцнішим. А поновлення того козацького ділування і справи, на яких тримаються козацька громада і повага до козака в ній, що повернувся з бойового походу. Значить у власних цінностях і обітниці, даній товариству, побратими залишилися непохитні і сумнівів відносно майбутнього нашого козацького Братства Спасу нема.

Слава Україні!
Олександр Корнієнко