«Кривавий серпень» - саме так охрестили українські журналісти серпень 2014 року. Станом на 19 серпня 2014 року в районі Савур-Могили, Шахтарська, Жданівки, Ясинуватої, Іловайська, Перевальська, Алчевська, Луганська відбувалися найзапекліші бої. У тому ж місяці відбулося відкрите вторгнення регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації на територію України, активізувалися терористичні групи противника в районі Слов’янська та в Краснолиманському напрямі.

Саме на серпень 2014 року припадає пік втрат наших вояків. Згідно даних Книги Пам’яті у тому місяці Україна втратила 702 своїх воїна.

За даними Генерального штабу Збройних Сил України «протягом серпня, внаслідок поетапного вторгнення російської армії, якому передувала потужна інформаційно-психологічна операція, кількісна перевага опинилася на боці противника. Це створило низку суттєвих ризиків для сил АТО:
1. Потрапляння в оточення угруповання українських військ на південь від Луганська та виходу в тил силам АТО в районі міста Дебальцеве, внаслідок прориву чотирьох батальйонних тактичних груп Збройних сил Російської Федерації;
2. Після потужного артилерійського удару з території РФ, у якому було задіяно близько 200 одиниць артилерії, та подальшого  вторгнення російських військ, було оточено українське угруповання чисельністю близько 1200 бійців під Іловайськом;
3. Виникла загроза оточення Маріуполя, міста з півмільйонним населенням (входить до десятки найбільших в Україні)».

У серпні 2014 року поніс перші бойові втрати підрозділ, ветеранами якого навіки стала більшість козаків нашого товариства – на той час 11-й батальйон територіальної оборони: в бою з бойовиками бригади «Призрак» в районі села Малоіванівка від кулі снайпера загинув  командир батальйону та його засновник полковник Олександр Гуменюк, прикриваючи пораненого комбата, від розривної кулі загинув снайпер-розвідник старший солдат Олег Онікієнко, під час виконання операції зі взяття під контроль району селища Чорнухіно загинув солдат Євген Єрмаков.

Як справедливо зазначають учасники «Іловайського братерства»,  оскільки війна в країні ще не закінчена, визначати та затверджувати офіційні дати, дні жалоби – зарано. Але також беззаперечно і інше: ці серпневі дні – це дні пам’яті, скорботи та вшанування подвигу українських вояків, солдатів цієї війни, що стали козаками сучасної України.

Низько схиляємо голови!

«То були справжні Люди, і мені навіть не вірилось, що за роки розбещеної та зневіреної «незалежності» могли зберегтись, вирости, виховатись такі Люди. Але то факт. Дія народжує протидію, і на кожного рєшалу-комерца, метросексуала чи міського гедоніста знайшовся такий собі Лицар з вавою в голові, як би про те сказала моя мама» (Андрій Сова, «ЗВІТ ЗА СЕРПЕНЬ’14”).

Слава Україні!