У чергове лихоліття, виконуючи свій обов’язок перед Матір’ю-Україною, козаки Братства «Сокіл» стали до лав Збройних Сил України. Закликаємо і інших козаків припинити псевдополітичну боротьбу та згадати про першочерговий обов’язок козацтва. Гасло українських десантників «Ніхто крім нас!» в цей час стосується всіх патріотів, які стали на сторожі української державності. Такий наш час. Тепер на наше покоління ліг святий обов’язок захистити волю, честь і майбутнє нашого народу, «і мертвих, і живих, і не народжених» українців.

За весь час існування Братства нас звинувачували у екстремізмі, мілітаризмі, ультра-націоналізмі та багатьох інших «гріхах». Натомість нашими критиками пропонувалися спорт та фольклористика невисокого ґатунку, а також ліберальна ідеологія та угодовництво з ворогами України. Час як завжди показав хто був правий. Ми продовжували, як могли, пластунську традицію Сергія Чорного та Леоніда Безклубого, і не зійшли з обраного шляху на слизькі манівці шароварництва плюгавців. Нажаль наших сил на той час було недостатньо для опрацювання ідеї територіальної оборони та створення відповідної системи підготовки. Знову Спас буде відроджуватися війною.

Події нашої національно-визвольної революції та війни, що розгортається зараз, дали оцінку багатьом партіям, організаціям, групам осіб та окремим персонам. Стикаючись з зрадниками та нікчемами починаєш більше цінувати вірних друзів. Тому зараз, ідучи до війська, хочемо подякувати всіх друзів та побратимів, що підтримували нас в цей нелегкий час.

Мирослав Кріль. Афганська сотня Майдану (м. Івано-Франківськ)	Олександр Черненко Хортицький полк (м.Запоріжжя)	Петро Єремчук (м. Ульянівка)

Сергій і Андрій Янголенки та Антон Сосницький, силовики нової України (м. Харків)

Олександр Косуха. Іспанія.	Олексій Лучнін. Кубань, Російська Федерація.	Володимир Повєткін. Республіка Білорусь.