27 квітня 2013 року в урочищі Холодний Яр (Черкаська область) в центрі Краю зібралися представники Рівненської, Олександрійської та Київської сотен Козацького братства бойового Звичаю Спас «Сокіл», щоб в чергове підтвердити свою вірність Слову-договору.

Під час заходу було проведено Установчі збори, якими прийнято рішення про заснування громадської спілки «Всеукраїнська Територіальна Самооборона».

Метою створення спілки є об’єднання діючих у складі Братства «Сокіл» клубів прикладної підготовки «Спас» в єдину структуру, загальною метою якої є підвищення ефективності реалізації статутних завдань клубів та об’єднання зусиль козацької громади у реалізації ідеї територіальної самооборони*, тобто концепції «всенародної війни» та «озброєного народу», що є основою звичаєвого обов’язку козачини.     

* Згідно прийнятих внутрішніх документів, що регламентують діяльність сітки клубів прикладної підготовки «Спас», зокрема «Рекомендаціям щодо організації підготовки та контрольних занять в рамках курсу спеціальної підготовки», на думку козаків Братства «Сокіл» основним елементом територіальної самооборони мусять стати «…козацькі підрозділи, що сформовані за територіальною ознакою. В разі виникнення особливого стану таким підрозділам відводяться наступні основні функції:

• участь в охороні та захисті кордонів держави та окремих визначених територій;
• участь в охороні та обороні важливих об’єктів, контроль обстановки навколо об’єктів, що охороняються, патрулювання;
• участь в боротьбі з диверсійними підрозділами противника;
• добування відомостей про супротивника;
• участь у проведенні інженерних заходів з підготовки населених пунктів та окремих об’єктів до оборони;
• участь у проведенні рятувальних та аварійно-відновлювальних робіт;
• участь в охороні та захисті транспортних комунікацій, ліній електропостачання, кабелів та об’єктів зв’язку та управління тощо;
• участь у заходах з підтримки правопорядку, протидії мародерству та бандитизму;
• участь в організації та підтримці зв’язку між ланками та структурами забезпечення оборони, управління та життєдіяльності держави;
• організація партизанської війни, руйнування комунікацій та об’єктів противника на визначеній території;
• блокування дій підрозділів ЗС противника на визначеній території;
• сприяння діям РДГ та іншим підрозділам ЗС України на окупованій території; 
• тощо.

Таким чином, при підготовці бійців територіальної самооборони актуальними стають наступні навички, вміння та якості:

• загальна підготовленість у військовій справі;
• високий рівень здоров’я;
• максимально можливе володіння стрілецькою та холодною зброєю, іншими видами легких озброєнь;
• індивідуальна підготовленість: загально-фізична та спеціальна підготовленість (рукопашний бій, володіння прийомами затримання та обеззброєння, володіння індивідуальними засобами ближнього бою: ніж, саперна лопатка, мачете, пістолет тощо);
• навички з володіння автотранспортними засобами;
• володіння радіо-технічними  засобами зв’язку, прийомами та способами налаштування, ремонту (відновлення) засобів та комунікацій зв’язку;
• володіння тактикою охорони об’єктів та швидкого реагування;
• знання місцевості та досконале володіння прийомами орієнтування;
• навички у єгерський справі, слідознавстві та мисливстві;
• володіння теоретичними знаннями та практичними навичками протидиверсійної діяльності;
• володіння основами військової інженерної та мінно-саперної справи;
• володіння прийомами надання першої медичної допомоги, тактикою та технікою рятувальних робіт;
• розвинуті психічні навички: центральна ланка – сміливість, мужність, рішимість, ініціативність, наполегливість та підкріплююча ланка - витримка, недовірливість, спостережливість, передбачливість, самостійність. Основою психічної підготовленості мусить бути воля до перемоги, яка базується на наступних якостях: зухвалість, здатність до максимальної мобілізації та зосередження, впевненість та психічна стійкість, дисциплінованість, обов’язковість та працелюбність.

Спеціальна підготовка має здійснюватися трьома взаємопов’язаними засобами:

• навчання в спортивному залі (спортивному містечку), класах, тирі, на обладнаному полігоні;
• вивчення в полі окремих прийомів маскування, спостереження, топографії та виживання, відпрацювання тактико-спеціальних дій;
• закріплення набутих навичок та знань під час різноманітних навчань, віськово-тактичних ігор та контрольно-залікових таборів».

Принцип територіальної самооборони є невід’ємним елементом української культури та бойової традиції.  Козацьким братством бойового Звичаю Спас «Сокіл» прийнято рішення щодо максимально можливого поглиблення та розширення інформаційно-дослідницької та організаційної роботи у цьому напрямі. Незважаючи на великий історичний досвід українського народу у цьому питанні, в сучасних умовах він практично не реалізується. Причини такого стану є предметом окремого аналізу, тим не менш слід зазначити, що концепція об’єднання зусиль збройних сил та сил територіальної самооборони у протидії виникаючим загрозам в різних формах доволі успішно реалізується у низці країн світу: Австрії, Бельгії, Великобританії, Німеччині, Данії, Італії, Литві, Латвії, Нідерландах, Норвегії, Польщі, Франції, Швеції, Фінляндії, Білорусі тощо. Питання створення сил територіальної самооборони (оборони) доволі гостро стоїть в Росії та Казахстані.

Про кожний приклад успішної реалізації ідеї територіальної самооборони ми плануємо надати на власних інформаційних ресурсах  розширену інформацію. Одним з прикладів, який вартий уваги є сили самооборони Латвії:  
23 серпня 1991 року в Латвії було прийнято закон «Про Земессардзе Латвії», який визначав дану структуру як добровільне воєнізоване громадське формування самооборони («Земессардзе» - латиш. Zemessardze – «Стражі Землі»).

На сьогодні Земерссадзе є основою захисту сухопутної території та найбільшою складовою національних збройних сил Латвії: в її складі налічується біля 600 професійних військових та більше 10 000 добровольців, які виконують свої обов’язки у вільний від основної роботи час. За словами командуючого національних збройних сил Латвії Раймонда Граубе 90% ополченців служать «з міркувань ідейної мотивації». Отримавши зброю та спорядження, вони зобов’язані не менше тижня на рік брати участь у військових навчаннях, а також в операціях із затримання злочинців, знешкодження вибухових пристроїв, гасіння лісових пожеж та інших рятувальних акціях. В цілому до завдань Земессардзе входить участь у ліквідації наслідків аварій, пожеж та надзвичайних ситуацій, рятувальних роботах, забезпеченні загальної безпеки та громадського порядку, а також захист сухопутної території держави, бойова підготовка та забезпечення функцій національних збройних сил.

З метою більш детального ознайомлення з даним питанням пропонуємо Вам наступні статті (мовою оригіналу):
«Территориальная оборона в системе национальной безопасности Республики Беларусь»
«Территориальная оборона: есть ли шансы на успех?»