Американські військові в Афганістані

До вашої уваги стаття американського офіцера про сучасний стан збройних сил США в Афганістані, висновки та шляхи вирішення нагальних питань, що стоять перед американськими військовиками, які не можуть не бути цікавими і для українців.

«Все, що мені потрібно знати я дізнався від афганців» Карл Форслінг

Карл "Skin" Форслінг - майор збройних сил США, випускник Університету Пенсільванії. Кілька разів був відряджений до Афганістану в якості пілота середніх транспортних вертольотів і гвинтокрилів (CH-46E і MV-22B) морської піхоти. В даний час призначений радником афганської прикордонної поліції в південній провінції Гільменд в Афганістані.

В середовищі  американських радників  в афганських підрозділах, часто чув одну  фразу - "Афганці досить не погані", як правило, в зневажливих коментарях. Це означає: "Вони ніколи не будуть такі, як американці, але вони досить гарні, щоб здобути цю країну." Це правда, що ANSF* ніколи не зможуть спрямувати сухопутні, морські і військово-повітряні сили у будь-яку точку світу. Але в тому світі, де живуть афганці, у них є можливості, яких мало у підрозділів американської армії. Люди, які вважають, що знають історію Афганістану часто говорять про те, що його бійці зробили зі своєї країни «цвинтар імперій». Але забувається той факт, що багато з тих бійців діє на нашому боці, і що  вони  можуть  багато чому нас навчити. Хоча існують значні відмінності в якості підготовки бійців ANSF та мотивації до служби, та вони здатні досягти більшого з меншими ресурсами, ніж будь-які збройні сили Заходу. Афганці застосовують той же рівень винахідливості і спритності, що і збройні сили Заходу, які мають набагато вищий якісний рівень спорядження та вишколу, саме тому у них є всі шанси створити власні, потужні збройні сили.

MV-22B Osprey, Афганістан, 30 травня 2010

У 1988 році Роберт Фалгам написав книгу під назвою "Все, що мені потрібно знати я дізнався в дитячому садку». Прості, домоткані мудрості, зазначені в книзі, яким ми в основному навчаємо дітей, на той час зробили цю публікацію сенсацією. Його поради, такі як «грати чесно» і «не бити людей», так само правильні і в 55 років, і в 5. Звичайно, є деякі речі, які необхідно знати, але яких не навчать в дитячому садку, наприклад водіння авто та секс, бо вони приходять з віком та досвідом. Мета книги показати, що багато з того, що нам дійсно потрібно знати, щоб бути успішним - це основи, про які ми дізнаємося у ранньому віці. Подібно до дорослих, що забувають основи дитинства заради вирішення проблем зрілого віку, і часто на шкоду собі, поводяться і збройні сили. При своїй супердержавній могутності та світовому домінуванні, ми втратили багато від наших колишніх якостей: швидкості, маневреності та кмітливості. Так само, як дорослі можуть навчитися у дітей, так і американці можуть навчитись від афганців. Частина того, що роблять афганці є ефективними діями, про які американці вже давно забули в ході індустріалізації війни.

Один афганський командир якось розповів моїй групі радників історію про двох жаб. Він порівняв афганських військовослужбовців з жабою, що жила на дні колодязя. Ця жаба нічого не знала, що було за стінками її місцеперебування. Потім на дно колодязя звалилася ще одна жаба і стала розповідати недовірливій мешканці про величезний світ. Ця друга жаба - американці. Афганський командир хотів зробити таким чином комплімент американцям і нашому великому досвіду. Чого він не згадав, це що в оповіданні є мораль і для американської жаби.

Ця жаба принесла з собою багато корисних знань, але вона не знає влаштування колодязя так добре як перша жаба. Якщо жаби хочуть досягти успіху спільно - вони повинні вчитися одне в одного. Афганці вже знають, що вони можуть багато чому навчитися від американців. Американці часто занадто інтелектуально зарозумілі, але визнають, що є речі, яких можна навчитися у афганців.

Нарукавна нашивка військовослужбовців ISAF

1. Планування іноді буває занадто багато.
Іноді все насправді простіше ніж нам здається. Афганці, які не мають повної освіти, а лише початкову військову підготовку, можуть організовувати контрольно-пропускні пункти транспортних засобів, забезпечення повітряного контролю та основні дії у боротьбі з повстанцями без єдиного слайду презентації в PowerPoint. Якщо афганці можуть успішно виконувати ці місії на момент їх надходження, чому цього не можуть американці? Американці часто втягуються в планування контрзаходів, розглядають всі можливі випадки надзвичайних ситуацій і шляхи пом'якшення кожного ризику. Хоча ми пишаємося своїм детальним плануванням, опрацюванням ходу бою, розіграшем бойових дій, і так далі, ми іноді забуваємо, що це може бути найпростіша місія. Хоча є місії, які вимагають тривалого і детального планування, і багато хто цього не робить. Але американці часто планують власні дії так довго, що необхідність в самій операції вже зникає на момент, коли ми нарешті готові діяти. Наше завзяття дати відповідь на кожне питання часто нас паралізує і призводить до бездіяльності.

2. Ризик є невід'ємною частиною війни.
Афганці постійно готові піддати себе і свої війська небезпеці, коли місія вимагає цього. Зокрема, вони мають в своєму арсеналі широке поле доцільних методів, цілком достатніх для того, щоб завершити операцію своєчасно. Хоча зрозуміло, що деякі афганські методи нездатні усунути всі ризики, але коли за справу беруться американці, вони настільки гіперкоригують ці методи, знижуючи власний ризик до такої міри, що місія стає вторинною в порівнянні з дотриманням правил безпеки, що встановлені у вищих ешелонах. На військових зборах з дослідження операцій, в процесі відпрацювання різноманітних інструкцій ми дійшли до висновку, що командирам малих загонів взагалі не дозволяється самостійно вирішувати питання стосовно складу підрозділу та завданнь дозору. Дійсно, солдати та спорядження є цінними, і не повинні з легкістю втрачатись. Принаймні, на даному етапі війни в Афганістані, підчас здається, що наші дії визначаються словами Джона Керрі, сказаними ним в 1971 році: «Як можна просити людину стати останнім, хто загине в результаті чужої помилки?» Це чужа країна, і ми можемо залишити її найближчим часом, але поки ми перебуваємо у війні, ми повинні діяти з почуттям відданості цій боротьбі, а не лише уникати втрат. Тягнути час можна і це працює в спортивних змаганнях, та це не шлях до перемоги у війні. (Виділення наше - Братство "Сокіл")

Американські транспортні засоби MRAP

3. Швидкість та маневр, як засіб захисту.
Афганські військові рідко носять бронежилети, а більшість їх транспортних засобів неброньовані. В той час, як бронежилет та броньовані машини можуть бути необхідні в умовах високо-кінетичного впливу (підриву або вогнепального враження), та їх застосування сильно впливає на рухливість. При спільних операціях афганські війська значно випереджають за швидкістю дій війська ISAF**, як пішки так і на транспорті. Американські транспортні засоби MRAP*** гарні лише в одному випадку: вони зберігають екіпаж при підриві машини. Та все ж вони не досконалі, вони грюкають при переїзді та в умовах, коли треба зберігати таємність присутності, а броньований кокон значно заважає адекватно оцінювати ситуацію всім членам команди. Вони прив'язані до доріг, навіть M-ATV, який розроблений для використання, як всюдихід, втрачає більшість своїх переваг на бездоріжжі, коли обтяжений міношукачами. У більшості випадків кращою протидією саморобним вибуховим пристроям (придорожні фугаси) є рух поза дорогами і стежками, а це для американських машин неможливо. Але ж в бойових умовах здатність швидко переміщуватись більш цінна ніж додатковий броньований захист. Теж саме стосується засобів індивідуального захисту солдата. Незалежно від місії чи завдання звичайні американські військові зобов'язані носити мінімум 18 кг. спорядження. А це робить їх (солдатів) нездатними швидко маневрувати та швидко займати бойову позицію при виникненні загрози бойового зіткнення. Така повільність дуже часто більш небезпечна ніж недостатній захист.

M-ATV (бойова розвідувальна машина армії США), з міношукачем

4. Зменшення тилового забезпечення.
Афганці відомі бідністю своєї системи матеріального забезпечення. Хоча це продовжує заважати розвитку ANSF, збільшенню потужності урядових збройних сил, але це, одночасно, змушує командирів зменшити та раціоналізувати витрати і постійно переглядати вимоги до забезпечення. Ми, американці, маємо тенденцію носити з собою все, навіть кухонну раковину, на всяк випадок: а може знадобиться. Такий підхід наносить шкоду здатності діяти швидко, збільшує вимоги до організації тилового забезпечення та спорядження, що призводе до зростання часу на планування та в подальшому зменшує тактичну мобільність. Американці вже, на відміну від афганців, ніколи не будуть жити за рахунок «землі» - пити зі струмків та поповнювати свою запаси на місцевих базарах. А такий спосіб забезпечення надає легкість у переміщенні та збільшує оперативність підрозділів. Ми часто потрапляємо в спіраль ескалації забезпечення. Ми пропонуємо додаткові транспортні засоби в разі, якщо основні будуть не придатні до використання, а це породжує потребу у збільшені витратних матеріалів, кількості палива, транспортних засобів для перевезення цього палива, додаткового супроводу і т.д. Афганці налаштовані більше на експедиційний характер військового мислення, якого ми мусимо намагатись досягнути. Зробивши організацію та збереження матеріально-технічних засобів більш простим та прийнятним, скоротивши та збільшивши ефективність зон матеріально-технічного обслуговування (перебування), ми забезпечимо зниження ризиків для військових.

5. Агресивність може компенсувати брак вмінь.
В початковій військовій підготовці американцям утовкмачують прописні істини типу «швидкість, раптовість та застосування сили». Пізніше у своїй кар'єрі на війні вони розуміють, що це просто пусті слова. Коли людина має тільки рушницю та товариша на якого може покластися, рухаючись на звуки бою, необхідна лише власна рішучість знищити ворога. (Виділення наше - Братство "Сокіл") Кожного дня афганські повстанці створюють небезпеку того, що діяльність американських частин стане неможливою. Американські підрозділи зупиняють навіть адміністративний рух, якщо відсутня авіаційна підтримка. Афганські ж війська виконують, фактично, всі свої завдання в таких умовах, які за американської точки зору та розуміння безпеки просто не припустимі. В той час, як стриманість та обачність, безумовно, мусять мати місце у військових операціях, все ж командирам не слід проявляти ці якості шляхом припинення будь-яких дій.

6. Іноді зовнішня слабкість може бути перевагою.
Американці катаються по афганській сільській місцевості озброєні до зубів і заброньовані як середньовічні лицарі і після цього дивуються, що противник себе не показує. А із супротивником, якого ви не можете знайти боротися неможливо. Дозволити противнику припустити думку, що у нього є шанс в бою, може бути непоганим рішенням в протиповстанській операції. На відміну від афганців у американців є повітряні сили, готові нанести удар по противнику, як тільки він виявить себе. Але якщо противник буде з самого початку впевнений, що у нього немає шансів, він не захоче себе виявляти.

7. Не потрібно боятися залишати відповідальними підлеглих.
На теперішній час афганці відчувають брак військовослужбовців сержантського складу. Цей факт говорить про певну слабкість афганських збройних сил, але вони більш децентралізовані ніж американські війська. Багато командирів в американських збройних силах бояться дозволяти підлеглим самостійно приймати рішення під час своєї відсутності. З іншого боку командири часто наполягають на власному втручанні у справи, навіть, якщо це питання рутинного характеру. Афганці, в свою чергу, залишають підлеглих на декілька днів, чи навіть тижнів, дозволяючи самостійно вирішувати нагальні питання. І це враховуючи, що Афганістан - країна, в якій недостатньо розвинуті комунікаційні технології. Хоча дані ситуації в ANSF виникають через ряд проблем в загальній системі, але це дозволяє розвиватися підлеглим та обумовлює їх готовність до самостійного управління підрозділами. Мало хто з американців готовий делегувати свої повноваження, що виходять за рамки символічного управління, через побоювання, що підлеглі припустяться помилок. Хоча в дійсності ті помилки рідко бувають катастрофічними і всі розуміють, що підлеглий може по справжньому навчитися лише на практиці. Зазвичай сержантський склад самостійно бере на себе додаткові управлінські функції, і за рахунок цього набуває досвіду управління.

8. Неосвічений не означає дурний.
Американці дуже цінують освіту, і це дійсно дуже важливо, особливо в технологічно розвинутих військах. Ми схильні зверхньо дивитись на тих у кого немає офіційних знань. Середньостатистичний афганець проводить все своє життя в таких умовах, які американці характеризують, як навчання виживанню військового спрямування. Афганці постійно повинні імпровізувати у вирішенні своїх проблем. Як тільки людина усвідомлює значення даного типу навчання, вона робить два висновки. Перший: ніколи не варто недооцінювати можливості людини, що виросла в таких умовах. Більшість афганців ніколи не відвідували уроки хімії, але знають компоненти бомби, які можна придбати у звичайному магазині, та здатні винести у повітря 13-ти тонний автомобіль. Другий: якщо якогось конкретного рішення немає в жодній інструкції, це не означає, що воно невірне. Афганці ефективно приймають рішення, яких немає в підручниках, бо вони й читати не вміють. Американці повинні знати коли необхідно діяти за інструкціями, а коли робити вигляд, що цих інструкцій взагалі не існує.

Американський військовий та афганець

9. Немає кращого друга. Немає гіршого ворога.
Нагороджуйте тих, хто з вами співпрацює. Під час каральних акцій друзі повинні знати, що у співпраці є переваги. Часто буває так, що краще жити з меншим злом, якщо таким чином можна перемогти більше зло. Якщо людина бачить перед собою кінцеву ціль, то буде закривати очі на незначні порушення заради великої мети. В Афганістані це можна бачити на прикладі програм ліквідації, що проводяться урядом. Деякі регіони настільки корумповані, що крупні торговці мають в них повну владу. В той же час є і території, де існує можливість застосувати певні заходи впливу. Якщо уряд не може знищити весь зібраний мак, то потрібно щонайменше залишити в спокої фермерів, що не укривають ворога. Тим, хто відмовляється співпрацювати, потрібно ускладнити життя. В тих районах Афганістану, де діє закон, така політика означає обшук у всіх відомих злочинців, грубе поводження з ними, знищення знайденого маку і конфіскацію майна. Як тільки більшість криміналітету усвідомить вигоди співпраці і мінуси протистояння урядові, ситуація в регіоні почне змінюватись.

10. Завжди мусить бути час для «чаю».
Збройні сили – це група братів, які довірили своє життя один одному. Афганці завжди тепло вітають кожну людину і знайдуть час, щоб сісти та обговорити будь-яке питання чи бізнесове, чи соціальне. Особисті відносини в американських збройних силах найчастіше залишаються на задньому плані, особливо це стосується гарнізонів (баз). Навчання здійснюється за допомогою комп'ютера, людям простіше відправити електронного листа ніж викликати підлеглого чи обговорити якусь справу в коридорі. Будь-то чудовий зелений афганський чай чи пляшка Budweiser (американського пива) у військових мусить бути час для розвитку особистих стосунків, що дозволить у вирішальний момент довіритись один одному. Нажаль, американці зневажають важливість взаємодії між собою. Організація навчального класу в неофіційній формі може бути більш ефективною ніж перегляд презентації в PowerPoint. Зайти до когось в кабінет буде більш корисним, ніж відправити йому електронну пошту.

Офіцери ANSF на курсах ISAF, 27 грудня 2012p., Афганістан, Кабул

Окремі військові керівники в процесі свого кар'єрного росту намагаються переймати певні риси від інших командирів, яких вони копіюють. Те ж саме має стосуватись і військовослужбовців. Звичайно, у ANSF є багато якостей, які не варто переймати, але є певні речі, які їх позитивно виділяють, і американці повинні смиренно того вчитись. Американські військові сили не зможуть втримати свій високий статус, якщо у них не стане моральних сил та мужності для того, щоб критично себе аналізувати, визначати кращі шляхи вирішення проблем, а також йти на ризики в реалізації потрібних змін.

*ANSF (англ. Afghan National Security Forces) - Афганські національні сили безпеки

**ISAF (англ. International Security Assistance Force; Міжнародні сили сприяння безпеці) — міжнародний військовий контингент, який діє на території Афганістану з 2001 року. Міжнародні сили з підтримки безпеки були створені відповідно до резолюції № 1386 Ради Безпеки ООН від 20 грудня 2001 року. Їх присутність в країні після повалення режиму талібів була необхідна для підтримки уряду Ісламської республіки Афганістан. ISAF проводять операції в Афганістані, щоб зменшити можливості дій повстанського руху, підтримують зростання потенціалу і можливостей Афганських національних сил безпеки (ANSF), а також сприяють поліпшенню управління та соціально-економічного розвитку з метою створення безпечних умов стійкої стабільності для мирного населення. З серпня 2003 року командування ISAF здійснюється блоком НАТО. В даний час до складу ISAF увійшли підрозділи збройних сил 50 країн, найбільш великим є контингент США. На 6 червня 2011 чисельність ISAF становила 132457 військовослужбовців (у тому числі 90 тисяч американських), в місії брало участь 48 країн.

***MRAP (англ. Mine Resistant Ambush Protected - Захищені від підриву та атак із засідок) - колісні бронемашини з посиленим протимінним захистом. В більшості своїй машини даного типу мають великий дорожній просвіт, V-подібне днище, добре протистоять осколкам і дозволяють ефективно розсіювати енергію вибуху.

Переклад з англійської – Відділ загальної інформації Братства «Сокіл».

Коментар Братства:
Як бачимо з даної статті, наявність найкращого фінансування, найсучаснішого озброєння, спорядження та якісної системи підготовки не гарантує ефективність збройних сил під час військових дій. Зазначення помилок та їх розуміння, це перший крок до їх виправлення, будь-то США чи Україна. Але за цим мусять слідувати чіткі практичні кроки для вирішення ситуації. На даному етапі, зазвичай, все і зупиняється, а це пояснюється тим, що такий стан речей когось задовольняє.

Черговий міністр оборони України обіцяє, що ось-ось відбудеться останній призов на строкову військову службу і одночасно розпочнеться перехід до комплектування армії виключно за контрактом. Та чи позитивно це вплине на оборонну здатність України? Наявність професійної (контрактної) армії в Україні без потужного та підготовленого мобілізаційного резерву, громадської територіальної оборони та елементарного бажання громадян битися «за цю владу» не є панацеєю для захисту країни, тим більше, що така система безпеки не притаманна менталітету українця.

Фотоматеріали:
http://www.isaf.nato.int
http://news.rediff.com
http://topnews.in
http://www.targetlock.org.uk
http://www.strategypage.com
http://militaryrussia.ru