Буду чесним, дисциплінованим
і революційно-пильним воїном
(Із присяги вояка УПА)

Дисциплінарний статут Збройних Сил України дає таке визначення терміну «військова дисципліна» – це бездоганне та неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Та окрім формальних військових статутів та державних законів дисципліну визначають також і інші неформальні «непрописні» чинники, зокрема, суспільні норми та правила, звичаї та традиції, накопичений особистий та суспільний досвід, вплив колективу та авторитетів, історичні та сучасні взірці поведінки, здатність до самооцінки, самоконтролю та самодисципліни. Військова дисципліна передбачає підпорядкування єдиній волі, авторитету командира (начальника), точне виконання його наказів. Свідоме підпорядкування є основою у військовій дисципліні.

Зміст військової дисципліни визначають, окрім вже зазначених нормативних документів, сукупність бойових звичаїв, що притаманні державі та суспільству. Завдяки їм здійснюються передача форм масової діяльності між спільнотами військовослужбовців, окремими особистостями, а також відтворення звичних форм морально-психологічної регуляції. Вони включають в себе елементи морального, психологічного та іншого досвіду, зберігаються протягом тривалого часу та, як правило, проявляються у вигляді певних установлень, норм поведінки, ідей, цінностей, тощо.

На думку професора Корнілова В.С., військова дисципліна, насамперед, повинна розглядатись, як соціальний феномен, через аналіз соціальної системи військової діяльності, що її породила, оскільки війна – це, передусім,  соціально-психологічне явище. Військовий теоретик О. Верховський дійшов висновку, що «основою сучасної дисципліни повинна бути суспільна думка широких народних мас. Дисципліна може бути побудована лише на ідеях, які прийняв народ…»[1]

Головним критерієм оцінки військової дисципліни, як відзначають дослідники Безлепкін Б.Г., Подоляк Я.В., Скрильник О.Й., вважається ступінь відповідності її тим задачам, інтересам, які стоять перед суб’єктом військової діяльності (військовослужбовцем, підрозділом військової частини, армією, тощо),  іншими словами, рівень бойової готовності. Найвищим проявом дисциплінарної поведінки у воєнний час є чітке виконання бойової задачі, у мирний – оволодіння військовою майстерністю.

Надзвичайну важливість військової дисципліни, як визначального фактора загального морально-психологічного стану війська, відзначали в усі часи видатні полководці. Наполеон, наприклад, підкреслював: «Фізична сила до духовної відноситься як один до трьох», «Військова людина повинна мати стільки ж характеру, скільки й розуму».

Існує багато історичних прикладів ролі дисципліни у війнах. Так армія перського царя Дарія у ІV-ІІІ ст. до н.е. нараховувала до мільйона вояків, та цю гігантську за тогочасними мірками армію розбили кілька тисяч греків. Це пояснюється тим, що армія Дарія була різношерстою, мультинаціональною, складалась з невільників-рабів зігнаних з різних куточків світу, яким інтереси Дарієвої держави були не те що чужі, але навіть ворожі. Дисципліна у війську підтримувалась виключно погрозами, нагаями, а то і мечем.

В першій половині ХХ ст. такими були армії царської Росії, Австро-Угорської імперії та радянська Червона Армія, бо у них під прапорами теж були зібрані війська багатьох національностей, дисциплінованість була наслідком страху перед карою. Якщо в таких арміях дати трохи більше свободи, то від дисципліни не залишиться і сліду.

Сучасна війна – це надзвичайно екстремальна ситуація, яка випробовує на міцність і стійкість усі компоненти психіки військовослужбовця. Історію людства можна визнати як історію війн. (За даними швейцарського вченого Жана Жака Бабеля, за свою історію народи світу мали 14 тис. 513 великих і малих війн, в яких загинуло 3 млрд. 640 млн. осіб, кожної хвилини в історії людства гинуло 2 людини).

Сучасні військові конфлікти тільки підкреслюють значення рівня військової дисципліни в успішності бойових дій. Як приклад, дії російських військ у Чечні 1994 року. У значної кількості військовослужбовців виникла зневіра в те, що війна дійсно почалася і тому потрібно виявляти найвищу рішучість і виучку. 70% бойових машин 131 ОМСБр, 81 МСП вступили в місто Грозний без екіпажів. Скрізь у військах межі власних можливостей визначались критеріями мирного часу. У важких боях 31.12.94 р., 1 і 2.01.95 р. у багатьох військовослужбовців не спостерігалось стійкості, завзятості й бойової активності, яких потребувала обстановка. Реальні труднощі й перші зустрічі з жорсткою дійсністю операції в Чечні породили невпевненість, пригнічений стан у особового складу.

Завзятий опір чеченців зустрівся з невисоким професіоналізмом вищого керівництва, молодших командирів, солдатів. Боягузливість, метушливість, нерозважливість, що проявили деякі генерали й офіцери, призвели до невиправданих втрат у живій силі та бойовій техніці.

Як наслідок, військова дисципліна російських військ була на низькому рівні. Під час активних бойових дій в січні 1995 р. в умовах великого міста деякі офіцери, використовуючи різноманітні приводи (сімейні обставини, хвороба дружини, дітей та ін.), намагались ухилитись від бою. Один з офіцерів  503 МСБ, що прибув на доукомплектування, здав у полон 15 військовослужбовців, інший утік з району бойових дій.[2]

Як бачимо низький рівень морально-психологічного стану, що був спричинений багатьма факторами, страх та паніка серед російських військовослужбовців з рештою призвели до поразки Росії у першій чеченській військовій кампанії.
Одна з найбільш опрацьованих програм підтримки військової дисципліни та морально-психологічного забезпечення війська використовується в збройних силах США, де проблема почала вирішуватись ще до Першої світової війни.

Станом на 1986 рік 146 установ, приблизно 80 тисяч фахівців займались військово-психологічними проблемами. Ефективність дій цих установ було продемонстровано в ході підготовки та проведення операції «Буря в пустелі» проти Іраку. Цей досвід свідчить про його дуже ретельну та чітку організацію.

Так у ЗМІ було проведено велику інформаційну кампанію і майже вся світова співдружність була переконана в необхідності проведення операції.  Під час проведення операції «Буря в пустелі» підрозділи «психологічних операцій» активно застосовували такі методи, прийоми й засоби психологічного впливу та пригнічення противника, як широке введення противника в оману, дезінформація в ЗМІ, психологічна обробка населення і військовослужбовців Іраку. Були проведені масштабні заходи щодо дезінформації та морально-психологічного впливу на керівництво держави. Активно застосовувались засоби радіоелектронної боротьби, 38 днів тривало електронно-вогневе придушення. Нищівні авіаційно-повітряні дії обеззброїли противника, викликали масовий психогенний шок військовослужбовців Іраку, почуття приреченості, знесилля, пригнічення, безглуздя опору.

Про уважне ставлення командування військ міжнародної коаліції до рівня військової дисципліни противника свідчить і той факт, що дату початку наступу було затверджено лише після того, як кількість деморалізованих військовослужбовців Іраку було визначено психологами США в межах 30-60 відсотків.

ЗМІ створили навколо військовослужбовців справжній ореол героїв. Вони переконували солдатів, що на шлях боротьби та перемоги їх спрямовують «Бог, держава та родина». [2]

Враховуючи досвід США, у багатьох країнах блоку НАТО існує подібна система морально-психологічного забезпечення армії. Так у Бундесвері Німеччини цими справами займаються апарати державно-правового виховання, морально-психологічної підготовки, соціального захисту та інформації збройних сил, в безпосередньому підпорядкуванні Міністерству оборони (близько 1900 осіб).

У складі Міністерства оборони Великобританії є координаційний комітет служб освіти, Головний капелан, бюро пропаганди та інформації, при штабі оборони – управління суспільної інформації (загальна кількість задіяних осіб близько 3100).

У французьких збройних силах є служба інформації та громадських відносин, управління з питань кадрової та соціальної політики, католицька єпархія, головний протестантський священик (загальна кількість посадових осіб близько 1800).

Морально-психологічне забезпечення (МПЗ) Збройних Сил України здійснюється згідно Концепції морально-психологічного забезпечення, підготовки та проведення операцій (бойових дій) Збройних Сил України, що затверджена наказом Міністра оборони України від 05.05.1999 року №142. Концепція направлена на усунення недоліків виховної роботи у військових підрозділах, її перебудови, зміцнення органів виховної роботи та підвищення їх статусу. Вона визначає принципи та підходи до виховної роботи у Збройних Силах України, основними складовими якої є:

• морально-психологічне забезпечення бойової  і  мобілізаційної готовності  військ  (сил),  бойового  чергування,  бойової служби, оперативної  та   бойової   підготовки,   специфічної   діяльності військових формувань;
• морально-психологічне забезпечення військової  дисципліни  та профілактика правопорушень;
• інформаційно-пропагандистське забезпечення;
• культурно-виховна і просвітницька робота;
• військово-соціальна робота.

Як бачимо, концепція не повністю враховує досвід інших країн у напрямку морально-психологічного забезпечення армії. Так, наприклад, в концепції не згадується про протидію інформаційним та психічним спецопераціям, що є обов’язковою складовою сучасних воєн. Не кажучи вже про створення відповідних структур та роботи на організацію та проведення  власних спецоперацій подібного характеру.

Слабке виконання просвітницької складової концепції МПЗ серед суспільства призвело до значного зниження авторитету Збройних Сил України та престижності військової служби, а це в свою чергу призводить до низького рівня дисципліни серед військовослужбовців.

В ХХ ст. в Україні була ціла низка українських військових організацій, військова дисципліна яких була надзвичайно високою, і це досягалось без залучення великих ресурсів, залякування або проведення спеціальної виховної роботи. Найяскравіший приклад – Українська повстанська армія. В чому ж її секрет? Відповідь проста – самодисципліна або ж свідома дисципліна кожного вояка УПА, що вважається вищим рівнем розвитку військової дисципліни. Самодисципліна – це совість в дії, ступінь збігу зовнішніх правових вимог із внутрішніми моральними спонуканнями. Її основними формами, способами прояву є моральна самооцінка, самоконтроль, самовладання, самовідданість, тобто здатність військовослужбовців контролювати свої дії і вчинки відповідно до вимог військових статутів, військової присяги, ставити вимоги до себе, проявляти витримку та усувати свої помилки та недоліки. Усі ці прояви були характерні для вояків УПА, адже абсолютна більшість їх була добровольцями. Їм не потрібно було довго пояснювати за що треба воювати, у кожного був свій мотив. 

Зарубіжний воєнний досвід свідчить, що успіх збройної боротьби на сучасному етапі розвитку військової справи, перш за все залежить від ходу і результатів бойової підготовки, боєздатності, кількості та майстерності особового складу, наявності та можливостей бойової техніки, запасів та ресурсів, дисциплінованості та високого морального-психологічного стану. Недооцінка будь-якого з цих факторів може призвести до поразки збройних сил у сучасній війні або локальному збройному конфлікті.

Для українських вояків в усі часи був характерний високий рівень свідомої дисципліни. Та новий час ставить перед нами нові виклики та загрози. Тому розуміння загроз психічної війни, протидія, прогнозування та недопущення розгортання ворожих дій спрямованих на деморалізацію війська та населення України в мирний час мусить стати одним з пріоритетів Збройних Сил України.

Відділ загальної інформації Козацького братства бойового Звичаю Спас «Сокіл»

Джерела:

1. Психологія військової дисципліни: сутність та характеристика. Ріпа А.А.,  Карманов М.М. / Збірник наукових праць, 4 (23), 2001 р.
2. Морально-психологічне забезпечення. Курс лекцій. Ягупов В.В.
3. Літопис УПА. Нова серія. Том 1. Видання Головного командування УПА. Упорядник О. Вовк та ін.
4. Військова дисципліна як об'єкт психологічного забезпечення: дис.канд. психол. наук: 20.02.02 / Корнілов Володимир Степанович ; Київський військовий гуманітарний ін-т.
5. Концепція морально-психологічного забезпечення, підготовки та проведення операцій (бойових дій) Збройних Сил України: Наказ Міністра оборони України.