У 2009 році з метою вирішення завдань з удосконалення навчально-тренувального процесу, його приведення до вимог прикладної підготовки та подальшого здійснення комплексу відповідних заходів,  Козацьким братством бойового Звичаю Спас «Сокіл» було прийнято рішення про створення окремої структури (організації).

На початку 2011 року було уточнено та затверджено концепцію розвитку нової організації з урахуванням тих питань і проблем, з якими сьогодні зіткнулися об’єднання військово-патріотичного спрямування та суспільство в цілому. Яскравим прикладом нагальності цих проблем  може слугувати інформація, яку було представлено учасникам парламентських слухань на тему: «Про стан та перспективи розвитку Воєнної організації та сектору безпеки України», що відбулися у стінах Верховної Ради 23 травня 2012 року.  В силу об’єктивних обставин ніяке громадське об’єднання, звичайно, не в змозі підмінити державні інститути у питанні вирішення завдань загальнонаціонального масштабу, і тим більше зупинити некеровану (а може навіть дуже керовану?) «демілітаризацію» українського суспільства та його військового сектору. Тим не менш їх частина знайшла своє відображення в переліку чинників, що внесли свої корективи до планів, а саме:

1. Припинення практичної дії Комплексу ГТО, як цілісної системи вишколу та контролю ефективності підготовленості громадян у військовій справі;
2. Деградація існуючої системи початкової військової підготовки та армійського вишколу, скорочення числа осіб, що мають досвід служби в Збройних Силах, а отже, і певний військовий досвід;
3. Звуження кола осіб, що мають доступ до практичного досвіду та розробок у галузі бойового протистояння;
4. Переорієнтація суспільства у ціннісному вимірі з позиції «що не козак – то воїн» на позицію розподілу на «панів» та «батраків», тобто перерозподілу функцій між державою та суспільством в сторону унеможливлення для переважного числа  громадян мати реальні можливості для ефективного забезпечення власної безпеки своїми силами;
5. Як наслідок від попередньо сказаного: переважаючий розвиток (за підтримки держави та третіх сторін) видів діяльності, які не можуть ні в якій мірі вирішити питання дійсного ефективного пожиттєвого бойового вишколу (що є обов’язком козака), забезпечити перейняття попереднього бойового досвіду батьків і дідів та його удосконалення у поколінні. Відбувається штучне припинення дії однієї з головних (з точки зору виживання нації) традицій – збереження та примноження бойового досвіду,  зорієнтованості системи виховання чоловіка на військовий (оборонний) обов’язок, в наслідок чого не забезпечується подальша ретрансляція наступним поколінням відповідних знань,  вмінь та навичок;
6. Спрямування масової свідомості на «ерзац-традицію», яка формується у вигляді матеріалізації  концепції «Хлєба і Зрєліщ». Опорою до цього значною мірою стають спортивні та культурні організації та заходи, діяльність яких в кінцевому результаті спрямована на створення шоу та масових видовищ. Це все далі відводить від розуміння жорсткої практики воєнного буття, хоча при цьому декларується спрямованість на «виховання воїна», «відродження бойових (козацьких) традицій» тощо.   Як наслідок, формується відповідна система недосконалих, з точки зору козацької військової традиції, соціальних структур,  систем збоченого виховання, мотивації  тощо, які заповнюють ніші, що штучно відкрилися,  у зв’язку зі скороченням уваги суспільства до власних воєнних потреб.

У зв’язку із зазначеним, а також з метою вирішення питання організації та удосконалення відповідної навчально-тренувальної та виховної роботи на рівні, який би забезпечував належну якість результатів  та удосконалення засобів і методів навчально-бойової підготовки бійців, братчиками Козацького братства бойового Звичаю Спас «Сокіл» і було засновано Клуб прикладної підготовки, київська філія якого, враховуючи територіальне розширення діяльності, отримала статус Центрального клубу прикладної підготовки «Спас».   Слід зазначити, що забезпечення високого рівня підготовленості курсантів є неодмінним принципом, яким керується Козацьке братство і Клуб у своїй діяльності, оскільки за визначенням вся система військово-патріотичного виховання в кінцевому результаті передбачає формування особистості, здатної успішно виконати свій громадський обов’язок, як у мирний, так і у воєнний час.  А це можливо тільки за умов ефективної комплексної підготовки, яка базується на вирішенні широкого кола завдань навчальної програми, зокрема формування та забезпечення:

• необхідних психічних якостей та установок (мотивів);
• належного рівня знань, вмінь та навичок з основ безпеки життєдіяльності людини, основ військової справи, загальної фізичної підготовки;
• військово-прикладної та технічної підготовленості курсантів, навичок та здатності діяти в екстремальних ситуаціях;
• прикладної фізичної підготовки, метою якої є забезпечення фізичної здатності людини до дій в надзвичайних та екстремальних ситуаціях, зокрема у бойовій.
• підготовки з основ медико-санітарної справи, здійснення практичного відпрацювання її елементів, таких як надання першої медичної допомоги в польових та стаціонарних умовах, при кровотечі (пораненні), переламах кісток, забоях, опіках, обмороженнях, отруєнні (укусах) тощо;
• військово-правової підготовки;
• основ військово-технічної  та спеціальної підготовки.

Враховуючи те, що поставлені завдання, як за обсягом, так і за спрямованістю, вимагають постійного удосконалення всієї системи навчальної роботи Клубу та його організаційних основ, створення власної методичної бази, було прийнято рішення про формування окремої зведеної (з представників різних підрозділів) групи, ядро якої склали інструктори Клубу. Всі інші особи, що проходять тренувальний вишкіл, тимчасово зараховуються до курсантського складу Клубу. В свою чергу особовий склад зведеної групи, в залежності від комплексу пріоритетних завдань, розподіляється на основний та технічний. До завдань основного складу в першу чергу входить виконання всього об’єму прийнятої  методичною радою Клубу комплексної програми та безпосередня участь у різноманітних експериментальних заходах, забезпечення аналізу ефективності  навчального процесу, визначення шляхів подальшого удосконалення форм та методів роботи тощо. Загалом комплексна навчальна програма має «класичний» характер і складається з наступних частин:

1. Індивідуальна підготовка.

• загальна фізична підготовка;
• загальний та спеціальний курс рукопашу гопки-спас;
• вогнева підготовка;
• підготовка на полігоні;
• індивідуальне спорядження та екіпірування.

2. Загальний курс.

• організація польового табору та укриття;
• основи зв’язку;
• топографія та теренознавство, туристична справа;
• основи переміщення та маскування;
• слідознавство, спостереження та мисливство;
• життєдіяльність в екстремальних умовах та особиста безпека;
• тощо.

3. Тактична підготовка.
4. Основи медичної підготовки.
5. Основи парашутної справи.
6. Тощо.

 
Під час занять за напрямом «Життєдіяльність в екстремальних умовах»

Навіть зазначений вище об’єм навчально-тренувальної роботи вимагає постійного пошуку найбільш раціональних форм реалізації всього курсу та його окремих елементів, удосконалення організаційної, методичної та матеріально-технічної бази Клубу. Саме з метою ефективного вирішення питань, що пов’язані з матеріально-технічним забезпеченням занять, системного обліку та прогнозу витрат, нагляду за спорядженням та його ремонту, зі складу зведеної групи було виділено команду технічної підтримки.

За майже три роки діяльності у відповідності до прийнятої схеми були повністю переглянуті та відкориговані організаційні основи навчальної роботи груп (підрозділів) Клубу. Головною зміною в цій роботі слід вважати повне перенесення навчально-тренувальної діяльності зведеної групи з спортивних залів «на природу». Повернення до залів (приміщень) відбувається тільки у тому разі, коли поставлені завдання в інший спосіб вирішити неможливо. Істотні зміни також відбулися у календарному плані річного циклу підготовки та задіяних формах організації занять у осінньо-весняний (зимовий) період, що пов’язано як з об’єктивними причинами, зокрема існуючою недосконалістю системи  матеріально-технічної підтримки  (захисний обладунок, індивідуальні засоби бою, екіпірування тощо), так із суб’єктивними – підвищеним травматизмом у зимовий час, ускладненнями психологічного та соціального характеру, в цілому меншою стійкістю до всього комплексу несприятливих факторів, що виникають у зимовий період. Тим не менш, нам вдалося загалом виконати поставлені завдання, вчасно провести підготовку до контрольно-залікових занять та скласти заліки у відповідності до розроблених тестів та нормативів.

 
Під час занять за напрямом «Парашутна підготовка».

Протягом цього ж часу Клубом було поставлено ряд експериментів з метою визначення подальших шляхів розвитку, спростування або підтвердження окремих існуючих теоретичних та практичних напрацювань в галузі прикладної підготовки та дій у екстремальних ситуаціях. Наприклад, успішно було проведено експеримент з визначення характеристик чистоти та ефективності (успішності) основних бойових дій (атака, контратака, захист-відповідь тощо). Експериментом було підтверджено існуючу статистику та теоретичні викладки, зокрема щодо того, що найбільш високий відсоток ефективних атак (як у індивідуальному так і в груповому застосуванні) належить представникам маневрово-атакуючого стилю (що в свою чергу збігається з загальною характеристикою рукопашу спас-гоп). Також в рамках експерименту було підтверджено тезу про те, що бійці саме атакуючого стилю, незважаючи на більш ризиковану манеру бою та збільшену, на відміну від бійців оборонної манери, кількість негативних (помилкових) дій, проводять найменше часу на лінії попередження («червона пляма»), а тому в цілому менше потребують часу для досягнення головної мети бою.

Постановка таких експериментів, а точніше отримані результати, значною мірою впливають на подальше навчальне планування в цілому і спрощують механізм добору засобів, зокрема й технічних, для реалізації завдань тренувального процесу.  

На жаль, мусимо констатувати, що на сьогодні діяльність, що пов’язана з прикладною підготовкою важка не тільки фізично, але й матеріально. Так,  тільки перелік елементів особистого екіпірування бійця для занять з рукопашу  налічує більше десятка позицій. Існуюче на ринку захисне обладнання у повній мірі не задовольняє тих вимог, що висуває відповідна діяльність. Звичайною практикою стало придбання «того що є» з подальшою переробкою та удосконаленням, а також виробництво технічних засобів тренування власними силами. Ще більшу кількість позицій має перелік майна та засобів польового вишколу, основу якого тією чи іншою мірою складає військове та туристичне обладнання. Заощадити на придбанні такого обладнання можливо тільки за рахунок власного комфорту та безпеки, що є неприпустимим у даному питанні.

Типовий набір зразків індивідуального тренувального обладнання для занять рукопашем гопки-спас (частково, можливі варіанти)

Важливішою технічною складовою діяльності Клубу є навчальна зброя, різноманітні зразки та типи якої активно застосовуються курсантами  практично увесь навчальний рік. Щодо пневматичних пістолетів на нашому сайті не так давно вже була стаття, тому до цього питання вертатися зараз не будемо. Окрім газобалонної зброї з дульною енергією до 7 Дж, на заняттях використовуються моделі страйкбольних пістолетів та автоматів, зокрема MP5 A3 Wide Foream, MP5 SD5, G36C, KLS AKS-74U, AK74 RK05, AUG A2, Scar Heavy, які представлені різними виробниками такими як: Classic Army Sportline, Jing Gong, Kalash Airsoft, DBoys, Tokyo Marui.

Під час занять з прикладної стрільби.

Під час їх експлуатації  було виявлено ряд недоліків, а окремі зразки взагалі вийшли з ладу. Практично у всіх моделей зарядні пристрої та акумулятори, які були в комплекті продажу - низькоякісні, що привело в подальшому до виходу з ладу самих акумуляторів. Проблема зникає, якщо використовувати більш дорогі високоякісні зарядні пристрої. Наприклад, універсальний "розумний" зарядний пристрій Turnigy Accucell-6 50W 5A Copy з блоком живлення 12V 5A.

Також слід зазначити, що в акумуляторів, які йшли в комплекті або були придбані при купівлі електропривідного пристрою (автомату) нами на практиці виявлено один основний недолік – вони швидко розряджаються при низьких температурах, що фактично унеможливлює або створює значні перешкоди для занять в холодну пору року. При переході на акумулятори новітніх розробок LiFePo4 цей недолік залишився в минулому. Ці акумулятори добре тримають заряд навіть за низьких температур.

Моделі автоматів, які використовує Клуб мають і ряд інших типових вад, на які варто звернути увагу:

1. Jing Gong MP5 SD5: вийшов з ладу бункер для набоїв (кульок). Зламався механізм подачі набоїв.
2. Jing Gong AU-1G (AUG A2):  прогорає запобіжник через неякісний електромонтаж приводу (ненадійний контакт дротів).
3. DBoys AK74 RK05: неякісний електромонтаж (руйнуються місця пайки).
4. Kalash Airsoft KLS AKS-74U: ненадійне кріплення магазину (бункера) під набої (кульки). Ослаблюється гвинт кріплення електродвигуна.
5. Classic Army Sportline MP5 A3 Wide Foream:  зламалися направляючі в акумуляторному відсіку. Згорів двигун через відсутність запобіжника.
6. Classic Army Scar Heavy: практично після придбання було замінено електрочастину у зв’язку з низькою якістю електромонтажу (порушення контактів).
7. Tokyo Marui AUG A2: після заміни електрочастини періодично виникають проблеми у контактній групі.
8. Jing Gong G36C: виявився найнадійнішим. Під час експлуатації протягом кількох років ніяких проблем не виникло.

Звичайно, ремонт та доведення до ладу згаданих засобів, як і всього устаткування в цілому, також вимагає значних матеріальних витрат від кожного курсанта Клубу. Цю неприємну картину завершують витрати, що пов’язані з організацією та виконанням стрибків з парашутом, навчальними стрільбами з вогнепальної зброї  тощо.

На стрільбах з бойової зброї.

  
Найкращі результати контрольних стрільб з АК-47

У зв’язку з тим всім в Клубі створена і діє система поетапного збільшення навчального об’єму для кожного бійця окремо, а отже й максимально можливого зменшення фінансового, фізичного та психічного навантаження.

Наостанок слід додати, що значну роль у підвищенні якісного рівня роботи Клубу відіграє взаємодія з ветеранськими організаціями, ТСОУ та іншими об’єднаннями відповідного спрямування.

Диплом, виданий Комітетом Київської міської організації ТСО України команді «Бешка» (Олександрійський клуб прикладної підготовки) - учаснику спільного польового вишкільного табору.

Представники команди Центрального клубу прикладної підготовки «Спас» (м.Київ) та
команди «Скупа козацьких родів» на спільних заняттях.

Незважаючи на ряд проблем як організаційного, так і методичного характеру, відтворення такої співпраці та пряме залучення військових фахівців надає можливість уникнути суттєвих помилок, та створює підстави для вирішення значної частини завдань, що стоять перед нами.