З метою вшанування геройського подвигу молодих захисників Карпатської України - Січових Стрільців, а також з конкретними цілями духовного і фізичного оздоровлення, вже вдруге, було проведено вишкільний патріотичний табір Молодіжної Громадської Організації "Сокіл".

 Табір тривав з 24 по 31 липня 2010 року на Верецькому перевалі українських Карпат, поблизу села Жупани (Сколівського району, Львівської області).

У зв'язку із завершенням табору, Вся Закарпатська Правда вирішила взяти інтерв'ю у одного з організаторів, коменданта табору, голови закарпатської обласної організації МГО "Сокіл" Томаша Лелекача.

Розкажіть, будь-ласка, читачам: скільки людей брало участь у таборі і чому  було вибрано саме це місце – Верецький перевал?

– У нашому вишкільному таборі брали участь 60 осіб. Це молоді хлопці та дівчата із Закарпатської та Львівської областей. Місце ми вибрали не випадково. Справа в тому, що поблизу території  табору знаходяться братські могили близько 600 карпатських січовиків, жорстоко розстріляних мадярськими гонведами у 1939 році . Ще торік, перед проведенням першого "табору на Верецькому", наша організація (МГО "Сокіл" - ред.) загорілася ідеєю відновлення пам'яті про героїчних предків. Ми, небайдужі молоді патріоти, вирішили організувати щорічний вишкільний табір, під час якого, спільно з акредитованим для таких робіт, комунальним підприємством "Доля", проводити розкопки, та, в майбутньому, почесне перепоховання розстріляних побратимів - карпатських Січовиків.

Нам стало відомо, що цього року, на відміну від минулого, табір проходив на території Львівської області, це правда?

– Так, ми свідомо розмістили табір на "львівській стороні" суто з раціональних міркувань: кращий рельєф місцевості, ближче до джерела питної води тощо. До того ж багато учасників табору – вихідці з Львівщини, як і більшість Січовиків у 1939 році були галичанами, тому це, навіть, дещо символічно.

Табір був повністю забезпечений провіантом?

– Авжеж, продуктів було вдосталь. Тільки за свіжим хлібом доводилось ходити в сусідні села. До табору однаково близько знаходились села Лази (Воловецького району) та Жупани (Сколівського району).

А яке було ставлення місцевого населення до Вас? Конфліктів не було?

– Ні, за весь час таборування жодного конфлікту з місцевими жителями не було. Ставлення до таборуючих було більш ніж прихильне. Жителі навколишніх сіл намагалися у всьому допомагати нам. Плануємо навіть з наступного року залучати місцеву сільську молодь до участі в таборі, оскільки патріотичне виховання у більшості з них уже є, то ідеологічна та фізична підготовка їм не завадить.

Томаш, а як було з погодою?

– Чесно кажучи, погода трішки підвела. Перші чотири дні табору лив дощ, який завадив нам проводити планові розкопки. Проте, ми використали цей час для ідеологічного вишколу і просто хорошого відпочинку на природі: співали українських пісень, сиділи біля ватри, слухали цікаві лекції по історії Українського Визвольного Руху.

Ви згадали про відпочинок. Як відомо,  більшість сучасних молодих людей не уявляє свого відпочинку без вживання алкогольних напоїв. Як з цим було на таборі?

– Вживання будь-яких алкогольних напоїв (в тому числі і пива), на таборі "Верецький перевал", було категорично заборонено. Як, в принципі, і на всіх таборах "Соколу". Наша задача виховати молодих, фізично і морально здорових особистостей, для того, щоб вони в майбутньому стали інтелектуальною та політичною елітою українського суспільства, майбутнім нації. Ось головна причина заборони алкоголю та будь-яких наркотичних засобів на час перебування в таборі.

А як на рахунок спортивних змагань?

– Безумовно, заняття спортом у житті "соколят" займає важливе місце. Як кажуть в здоровому тілі - здоровий дух! На таборі щоранку проводилися руханки (фіз. зарядка - ред.), також ми провели чемпіонат табору з волейболу. На табір ми запросили наставників з Козацького Братства бойового звичаю Спас "Сокіл". Вони провели заняття з українського прикладного рукопашного бою для учасників табору, в приміщенні спортивного залу школи села Жупани. Враження від вишколу козаків у "соколят" залишилися справді яскравими.

Влада Вам допомагала з організацією табору?

– Ні, як і торік ми не отримали ні копійки. Це підтверджує антиукраїнський характер нашої влади, при чому, як нинішньої  так і колишньої. Їм абсолютно байдуже майбутнє наших дітей, їх фізичний і духовний розвиток. Ми все організовували своїми силами –  ЗО МГО "Сокіл". Особливу подяку хочемо висловити голові ЗОО ВО "Свобода".Олегу Куцину.

Вся Закарпатська Правда вирішила також особисто розпитати учасників вишкільного табору на Верецькому перевалі.

ВЗП: Розкажіть, що вам найбільше сподобалося на таборі?  

Сергій Белей: Особисто мені, найбільше сподобалась дружня атмосфера, з якою ми прожили ці дні в горах. Я знайшов багато нових друзів з усіх куточків Закарпаття, та Львівщини. Оскільки, я майбутній політолог, мені дуже сподобались лекції з історії Українського Визвольного Руху, дізнався багато нового для себе. Дякую організаторам за чудово проведений табір.

ВЗП: А дівчата на таборі були?

Василь Данило : Звичайно були, і, до речі, дуже гарні, добрі та дружні. Допомагали хлопцям в приготуванні їжі, та багатьох інших роботах по табору.

ВЗП: І на останок, що би ви хотіли побажати організаторам табору?

Сергій Белей: Сили і бажання побільше таких заходів проводити. Хай все більше молоді розумово і фізично розвивається на таких таборах, ніж "бухає" і "курить травку" десь по під'їздах.

Василь Данило: Я теж хочу побажати, щоб частіше проводили такі табори. Обов'язково приїду наступного року на Верецький перевал.

Отже, як бачимо, є в Україні ще люди, котрі готові пожертвувати своїм часом та грошима заради благородної мети – виховання майбутнього нашої держави – молодого покоління українців, які шанують пам'ять про загиблих за рідну землю героїв. Бажаємо таким людям подальшої наснаги у всіх починаннях.

Джерело: "Вся Закарпатська Правда" (http://www.vsapravda.info/socium/2741-tomash-lelekach-nashe-zavdannya-vykhovaty-majbutnye-nacii)