Мацько Любов Іванівна, дійсний член Академії педагогічних наук України, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри стилістики української мови Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова.

Братство: Яку роль відіграє рідна мова у житті людини?

Мацько Л.І.: Роль рідної мови в житті людини важко навіть повністю окреслити, наскільки вона важлива і велика. Скільки б не сказав – все одно всього не скажеш. Перше, на що потрібно звернути увагу так це те, що мова робить нас людиною. Ми вершина біологічного світу тому, що ми маємо мову і мислення. Мова і мислення це невід’ємні ознаки людини.

Тепер ми користуємось терміном мовомислення. Ми мислимо мовою, бо те все, що в нашій свідомості породжується, набирає мовної форми. Мовою ми світ пізнаємо і сприймаємо.

Братство: В чому виражаються функції мови як носія культури українського народу, спадщини знань та досвіду предків?

Мацько Л.І.: Вся культура, нажита людством, і свідомість попередніх поколінь вкладена у мову, у розмовну мову, у мову пісні, у мову казки, приказки, легенди, загадки. Можна взяти омовлене щось і передати. Те, що неомовлене, ви не можете осмислити і передати.

Братство: Тут мова виступає як засіб передачі?

Мацько Л.І.: Не тільки, а ще як містилище усього. Мова – це скарбниця, у яку народ складає все, що він пізнав, витворив; це скарбниця, з якої ми черпаємо інформацію, досвід, і яку ми поповнюємо.

Братство: Які громадські, суспільні функції виконує мова? У чому виражаються державотворчі функції мови?

Мацько Л.І.: У тяжкий для українців час, коли ми позбавлені були державності, державою нашою була мова. Відомий німецький філософ і вчитель Лео Вайсгербер, який одержав у світі ім’я “апостол рідної мови”, говорив про те, що у мові – Батьківщина кожної людини. Якщо людина позбавляється Батьківщини, то з собою вона має рідну мову, і вона є її Батьківщиною.

Мова – найважливіший засіб ідентифікації людини. Тобто з ким я себе ідентифікую, з яким народом, показує моя мова. А Вільгельм Гумбольдт говорив про те, що рідна мова окреслює навколо людини чарівне коло, в якому живе людина. Вихід з кола означає вхід у простір іншої мови, але чужої, іншого світу, іншої ментальності, психології, культури, звичаїв, іншого народу.

Мова творить народ, а народ творить мову. А держава – допомога і народу, і мові. Бо без держави важко втриматись мові, і важко народу. Коли народ бездержавний – він розсипається.

Як герб, як кордон, мова маркує етнічну територію. Дивіться – є землі поза Україною, де говорять українською мовою – то наші землі і наш етнос. Державотворчі функції мови в тому, що вона консолідує націю. Від цього вона впливає не тільки на культуру, а й на економічну сферу, на виробничо-професійну сферу. Тільки консолідований народ може чогось досягти. В цьому основна функція мови в державному аспекті – це ідентичність державна: ми одна держава – ми один народ.

Братство: Чому певна частина українців, людей освічених, байдужа до мови свого народу? Чи можна розглядати мовну проблему як вираження культурної проблеми?

Мацько Л.І.: Це складне питання. По-перше, з яких причин людина відмовляється від рідної мови? Якщо немає шкіл рідною мовою, якщо немає своєї держави, немає можливості реалізуватися, людина змушена реалізуватися іншою мовою, як це було протягом трьохсот років, коли ми були в складі російської імперії, а потім і радянської – тут одна річ. Але інша річ – коли є мова, є своя держава, і коли люди відмовляються від своєї мови. Треба шукати причини.

Найперше, вони в сфері політики. Люди реагують на те, яка основна політика в державі. Якщо політика спрямована проти українського народу, проти української мови, проти української культури, то частина людей, у яких немає міцного родинного стержня, немає традиції в родині, немає культури національної, уникають української мови, зраджують свій народ.

Основа всієї нашої культури національної – це жива розмовна мова. Вона є основою літературної мови, пісні, казки, фольклору. Тому вона повинна звучати в устах народу. Тільки щоденна розмова цією мовою дає знання мови, виробляє смак до мови, виховує відповідно, і прилучає народ до нації, виховує національну ідентичність.

Братство: Який потенціал, потужність, перспективи української мови сьогодні за теперішніх умов?

Мацько Л.І.: Я вважаю, що наша мова має великі перспективи. Що дає мені підстави так думати: перше – це наша мова – одна з найдавніших слов’янських мов. Те, що вона не називалася тоді українською, – це нічого не означає. Всі мови переживали етап різного називання.

Всі ці роки вона розвивалася не за сприяння, а всупереч сприянню. Бо коли розпалася Київська держава, то в цей період, до козацької України, території, заселені українським етносом, перебували у семи країнах. І мова пережила це все. Вона пережила триста років російської колонізації і не вмерла.

Наша мова сильна. Це видно з того, який словотвір у нашої мови. Наша мова має дуже розвинену словотвірну систему: якщо є “гарний”, то є і “гарненький”, “гарнюсінький”, уже і смс-ка є українським словом. Тобто дуже розвинена морфологічна система мови: вона на ходу витворює слова, а словотвір – це життєздатність мови. Якщо розвинений словотвір – мова поповнюється. Український інформаційний фонд Національної академії наук створив 20-ти томний словник української мови, вже перший том видано. Що показує ця робота? Тільки лексикон галузі «лінгвістика» збільшився в 2,5 рази за 30 років. За цей час фінансова лексика збільшилась в 7 разів, фармацевтична – в 10, математична – в 6, медична – в 5,5, хімічна – в 7, економічна – у 3,7, мистецька – у 3, біологічна – у 6, електрична – 5. Це до того, що мова розвивається інтенсивно.

Братство: Дякуємо за цікаве інтерв'ю!

Коментар Братства:

Значний вплив мови спілкування на свідомість людини, підтверджується результатами опитування громадської думки, проведеного Центром «Громадська думка» (2006 рік):

Ставлення респондентів до майбутнього України в союзі з Росією залежно від уявлень про розвиток мовної ситуації в перспективі

Розподіл відповідей респондентів на питання «Ким Ви усвідомлюєте себе за національною приналежністю?» залежно від того, яку мову вони вважають рідною

Уявлення респондентів про мовне майбутнє України залежно від ставлення до різних історичних постатей

Неважко помітити зв’язок між мовними вподобаннями та національною самосвідомостю, відношенням до історії та сучасності. Людина, що приймає чужу мову за рідну – приймає й чужий устрій, чужий світогляд, чужу Правду.

Запорукою розвитку української мови, а отже і нації, є щоденне постійне спілкування нею, не тільки в вдома з рідними та друзями, а й в усіх сферах життя.

Джерела:

1. Христенюк В.Ф. Питання походження української мови. 2008.
2. Мовна політика та мовна ситуація в Україні: Аналіз та рекомендації (за ред. Юліане Батерс-Дильгер).