Отамани дванадцяти козацьких товариств Одеської області виступили із спільним зверненням щодо ситуації, яка склалася навколо нової спроби відновити пам'ятник цариці Катерині II. У зверненні, оприлюдненому під час розширеного засідання громадсько-політичної ради при голові Одеської облдержадміністрації, йдеться:

Козацьке товариство звертається до вас із закликом - втрутитися й попередити виникнення громадянського протистояння та конфлікту на національному ґрунті, який вміло розпалюють деякі депутати і чиновники Одеської міської ради.
Справа в тім, що міськрада, всупереч сучасним реаліям та здоровому глузду, ухвалила торік рішення знести пам’ятник Морякам-потьомкінцям, які повстали проти царського режиму в 1905 році, а на цьому місці встановити пам’ятник відомому катові та гнобителю українського, польського, єврейського, російського, калмицького та кримськотатарського народів – російській імператриці Катерині 2.
Таке враження, що дехто з депутатів перебуває у 19 ст. і вважає, що соціально-економічні, транспортні та інші важливі для одеситів проблеми вже розв’язано. Знайшовся навіть такий, що зголосився за власний кошт відлити у бронзі статую тієї, що, за оцінкою Т.Шевченка, „доконала вдову-сиротину”. Низка містечкових ЗМІ, заснованих українофобами, силкується реанімувати старий міф про нібито заснування нашого міста Катериною 2, а разом з нею і так звану „Новоросію”. До речі, ще сто років тому міф спростував відомий одеський історик В.Яковлєв, якого аж ніяк не запідозриш в українофільстві.
Допустити встановлення пам’ятника сановній особі означає відверту підтримку антидержавницьких сил, які в Одесі об’єднуються, на наше переконання, за кошти іноземних спецслужб і спрямовуються всілякими кауровими, черновими на дестабілізацію політичної ситуації, розпалювання ворожнечі на міжетнічному, міжконфесійному та мовному ґрунті.
Наше товариство разом з іншими козацькими та громадськими організаціями зробить усе можливе для недопущення глумління над історико-культурними пам’ятками та символами української державності та народів, що постраждали від імперського гніту.
Мусимо нагадати, що у 1992 році вже відбулася сутичка між міліцією та козаками, що протестували проти перейменування однієї з центральних вулиць міста на Катерининську, що мало великий резонанс в Україні. І лише після того, як було офіційно заявлено, що вулиця названа на честь святої Катерини конфлікт було вичерпано. У 1995 році теж була нахабна спроба знести пам’ятник Потьомкінцям і увічнити Катерину 2, що спричинило хвилю громадського обурення - тодішній уряд України відмовив місцевій владі вчинити цей акт вандалізму.
Таке ж ставлення до реанімації в Одесі символів „Новоросії” не лише козацьких структур, а й місцевих науковців – істориків, культурологів, краєзнавців, письменників, що засвідчила низка звернень-протестів до уряду і публікацій у центральній пресі. Обурення деяких українських організацій може вилитися і в акції протидії зухвалим русифікаторам.
Щоб зняти таку небезпеку, необхідно раз і назавжди припинити намагання різноманітних провокаторів, які пролізли до державних і міських інституцій, встановити пам’ятник цій „всесвітній повії”, як писав один з класиків, і гальванізувати з небуття так звану „ Новоросійську губернію”.
Козацьке товариство українців півдня України(КТУПУ).

Останнім часом в Одесі міською владою знову порушується питання встановлення пам'ятника сумновідомій російській цариці Катерині II. Кілька років тому заходи з увічнення пам'яті цієї україноненависниці було заблоковано через принципову позицію громадськості міста. Дуже дивно, що «нашоукраінська» і «нашоодеська» міська влада з наполегливістю, вартою кращого застосування, намагається вже вкотре знехтувати історичною правдою та потоптатися по національній гідності українців.
І не треба у тисячний раз розповідати про те, що, мовляв, Ка- терина так багато зробила для утвердження Російської імперії. Ця імперія давно вже перебуває, на смітнику історії, і вимагати від одеситів вшановувати її діячів — все одно, що вимагати від варшав'ян встановлення пам'ятника Суворову на тій підставі, що він був далеко не останнім полководцем і мав безпосереднє відношення до поляків, а саме: нещадно придушував їхній національно-визвольний рух. Не треба також рядитися в тогу захисників історичних пам'яток, мовляв, слів з пісні не викинеш. Далеко не кожний ідеологічно мотивований у минулому історичний атрибут чужинського світогляду потребує свого відновлення в часи, коли Україна, нарешті, постала як незалежна держава. Інакше треба було б, наприклад, повернути двом одеським вулицям назви Адольфа Гітлера та короля Міхая, бо так вони називалися в часи німецько-румунської окупації, а це також історія.
Одеська обласна та міська влада любить багато розповідати про міжнаціональний мир та злагоду, які панують у нашому краї. Не зрозуміло лише, чому вона своїми відверто нерозважливими діями намагається його зруйнувати в найбільш брутальний спосіб — свідомо принижуючи національну та людську гідність українців.
Поки ще не пізно Одеське обласне та міське об'єднання ВУТ «Просвіта» закликають одеську міську владу відмовитися від дій, які неминуче дестабілізують політичну ситуацію на Одещині, завдадуть непоправної шкоди іміджу нашого міста і викличуть ланцюгову реакцію інших непередбачуваних негативних наслідків.
Правління Одеського обласного та Одеського міського об'єднань ВУТ «Просвіта».

Чорноморські новини. 14.06.2007