«Слиняві отаманчики, вже нудить від ваших “концепцій”!
Картонною булавою втішайте свою когорту.
Якесь “нове покоління” хай вибирає PEPSI,
Хай вибирає, що хоче. А я вибираю Гонту».

(Павло Вольвач)

Наближається п’ята річниця Помаранчевої революції. Її, як то кажуть, причини, а особливо наслідки - це яскраве підтвердження загальновідомої притчі про український менталітет: за короткий час її (революцію) звеличили, обплювали, створили «літопис подій», забули і скинули на неї всі проблеми, що пов’язані з недолугістю української політичної еліти. І все. Наче нічого не було і вже не буде. Ні, дороге панство, що позасідало у високих кабінетах, судячи з всього – буде, та ще й як буде! Бо обираючи між запропонованими помаранчевим та голубим народ, скоріше за все, обере третій варіант, його зазначено в епіграфі. Тим не менш, шануючи славну українську минувщину і себе в ній, вітаємо з п’ятирічним ювілеєм революції, бажаємо щоб помаранчеве чи голубе небо України не стало зовсім таки червоним, натхнення, мужності та удачі у справах майбутніх.
Будьмо, козаки!

Листопад 2004-го.

Урочистий збір загонів УПРА.
(з архіву Козацького братства бойового Звичаю Спас «Сокіл»).

Урочистий збір загонів УПРА.
(з архіву Козацького братства бойового Звичаю Спас «Сокіл»).
Міжрегіональна Академія управління персоналом.
На передньому плані (з ліва на право):
Георгій Щокін – президент Міжнародної Кадрової Академії;
Олександр Притула – заступник голови штабу УПРА,
президент Всеукраїнської федерації «Спас»;
Олександр Корнієнко – командир загонів, член штабу УПРА,
голова Клубу військово-прикладних систем бою
(Козацьке братство бойового Звичаю Спас «Сокіл»).

Документи, що ілюструють події 2004-го.