Повстання у Львові розпочалося 1 листопада 1918 р., коли на ратушевій вежі пробила 4. 00. Невдовзі Д. Вітовський приймав перші рапорти. І. Цьокан домовився про нейтралітет німецьких і угорських частин. О 5. 00 старшини Марганець і Сендецький зі своїми підрозділами зайняли намісництво і ратушу, арештували генерала Гуйна. Зв'язковий четаря Г. Труха повідомляв, що захоплено австрійську комендатуру і арештовано генерала Пфефера. Л. Огоновський сповіщав, що зайняв будинок поліції. Український підрозділ з 15-го полку піхоти оволодів головним вокзалом, будинком головної пошти, а 150-й вартовий курінь — станцією Підзамче і військовими складами на Янівській (нині вул. Т. Шевченка). Таким чином, протягом кількох годин вдалося роззброїти або блокувати австрійські частини, захопити найважливіші об'єкти міста. На ранок Львів повністю контролювали українці, а на міській ратуші майорів двометровий синьо-жовтий прапор, встановлений юним стрільцем Степаном Паньківським. На жаль, цей хлопець загинув у бою з поляками під Вовчухами в березні 1919 р.

Дмитро Вітовський

О 7.00 Д. Вітовський доповів голові УНРади К. Левицькому, що влада у Львові повністю перейшла до рук Української національної ради.

Того ж дня, подолавши розгубленість, поляки почали готувати повстання проти української влади... Боротьба за Львів перетворилася на справжню війну...

Формальна передача влади від австрійського намісника відбулася 1 листопада 1918 p. Вранці 1 листопада у Львові з'явилися відозви Української Національної Ради до мешканців столиці і до українського населення всієї Галичини, де, зокрема, відмічалось: "Волею українського народу утворилася на українських землях Австро-Угорської монархії Українська держава... Найвищою властю Української держави є Українська Національна Рада. З нинішнім днем Українська Національна Рада обіймає власть в столичнім місті Львові і на цілій території Української держави". Подібною за змістом була й відозва до українського народу. Крім того, вона інформувала про деякі заходи щодо збереження новоствореної держави. Так, усі вояки української національності мали підлягати тільки Українській Національній Раді і наказам створених нею військових властей.

9 листопада 1918 р. УНРада утворила свій тимчасовий виконавчий орган, який був 13 листопада 1918 р. перетворений на уряд – Державний Секретаріат ЗУНР-ЗОУНР.

13 листопада 1918 р. на сесії Української Національної Ради було прийнято Основний тимчасовий закон, у якому, зокрема, говорилось: 1) держава, проголошена Українською Національною Радою 19 жовтня 1918 p., має назву Західна Українська Народна Республіка; 2) до неї входять всі українські етнографічні території, що знаходяться під управлінням Австрії; 3) ця територія утворює самостійну ЗУНР; 4) її сувереном є увесь народ, що обирає своїх представників до Установчих зборів ЗУНР, а Українська Національна Рада і державний Секретаріат здійснюють владу; 5) гербом ЗУНР є золотий лев на синьому полі.

Джерела:
1. Пасічник М.С. Історія України: Навч.посібник. – 2 – е вид., стер. – К.: Знання, 2006. – 735 с.
2. http://banderivets.org.ua/index.php?page=pages/zmistd0/200711/article01
3. http://www.pisni.org.ua/calendar/36.html

Коментар Братства:

Листопадовий Чин – успішна, навіть за сучасними мірками, військова та політична операція, проведена українцями: без жодного пострілу та без жертв протягом ночі було захоплене велике місто, контрольоване австрійськими, німецькими та угорськими частинами.

Цікавим фактом є те, що більшість з 1400 українських вояків, що взяли участь у Листопадовому Чині, проходили вишкіл у оборонно-масових товариствах початку XX ст.: «Сокіл», «Січ» та «Пласт».

Тематичні статті:

9.7.2011 Конотопська битва

18.5.2011 Перший український козацький полк імені гетьмана Богдана Хмельницького

25.3.2010 Річниця перемоги Кальницького полку Івана Богуна над польським військом