Сергій Зятьєв,
підполковник запасу,
член Національної спілки журналістів України

Іван Кожедуб - один з багатьох вихованців ТСОАВІАХІМу, нині Товариство сприяння обороні (ТСО) України, які воювали на фронтах Другої світової війни - маршал авіації, тричі Герой Радянського Союзу.

Іван Микитович Кожедуб вважається найкращим асом авіації союзників часів Другої Світової війни. Народився 8 червня 1920 року в селі Ображіївка, Сумська область. Українець.

Перший у світі збив реактивний винищувач, керуючи гвинтокрилим літаком (див. примітку 1). Здійснив 330 бойових вильотів, у 120-ти повітряних боях, за уточненими даними, збив 66 літаків (з них 2 американські винищувачі, що випадково прийняли його літак за німецький). За всю війну жодного разу не був збитий.

... Народився він на Сумщині - в селі Ображіївці Глухівського повіту. В сім’ї, окрім Івана, було ще 5 дітей і родина бідувала. Тож хлопчині змалку довелося працювати, допомагаючи батькам. Але й пасучи людську худобу, викроював вільну хвилину, щоб побути наодинці з цікавою книгою.

Підрісши, за порадою батька Іван вступає до Шосткінського хіміко-технологічного технікуму, де активно займається спортом. І якось у спортивній залі познайомився з двома юнаками, що приходили на тренування у військових одностроях.

Якимець і Козинець – так звали хлопців – навчалися у місцевому аероклубі та багато розповідали про авіацію, яка тоді тільки-но спиналася, як мовиться, на крило. Під впливом цих розмов зрозумів: небо – його стихія. І вступає до Шосткінського аероклубу ТСОАВІАХІМу. Пізніше Іван Микитович згадував, що, ставши курсантом, не думав про кар'єру льотчика, але «коли вперше піднявся в небо, зрозумів: без нього не жити». Переконання, що виникло в кабіні навчального «У-2», зміцнилося завдяки зустрічам з льотчиками, які часто навідувалися до аероклубу і розповідали про льотні будні. Тож по закінченні аероклубу юнак витримує вступні іспити та стає курсантом Чугуївської авіаційної школи льотчиків, яку закінчує у 1941 році. Кожедуб сподівався, що його відправлять у війська, де він літатиме на бойових машинах. Але його – як  найбільш підготовленого фахівця - залишають у школі.

... Сонячний червневий ранок. Офіцери школи, зібравшись в наметі, підводять підсумки навчального тижня і жваво обговорюють плани на наступний.

- Бойова тривога! Всі літаки розосередити на околицях аеродрому, а офіцерам зібратись у штабі! - лунає з динаміка голос чергового по частині.

Зібравшись перед штабом, всі очікують на командира. Нарешті він з'являється, і вже по його обличчю стає зрозумілим, що сталося щось надзвичайне.

- Сьогодні рано вранці німецькі літаки бомбардували наші міста і села, - оголошує він. - А це значить, що почалася війна...

Незабаром школа евакуюється до Середньої Азії. Івану, якому на той час виповнилося лише 20 років, не терпілося потрапити на фронт. І він пише рапорт з проханням відправити в діючу армію. Але йому відмовляють: комусь потрібно готувати льотчиків для фронту. Та, після неодноразових звернень, він все ж потрапляє на фронт: у листопаді 1942 року отримує призначення до 240-го авіаційного винищувального полку 302-ої авіаційної дивізії, що саме формувався у російському місті Іванові. А згодом вилітає на Воронезький фронт.

...26 березня 1943 року Іван Кожедуб на своєму Ла-5 (див. примітку 2) здіймається в небо: це його перше бойове завдання. Там він зустрічає кілька ворожих літаків, які відкривають по ньому ураганний вогонь та ще й запалювальними снарядами. Один з них влучає в кабіну літака, але від смерті льотчика рятує броньована спинка.

Свій бойовий рахунок він відкрив 6 липня 1943 року на Курській дузі, збивши німецький бомбардувальник Ю-87. Загалом липень виявився досить «урожайним»: вже наступного дня знищив ще один, а 9 липня у повітряному бою збив два винищувачі Ме-109.

4 лютого 1944 року командир ескадрильї, старший лейтенант Іван Кожедуб, провівши 146 бойових вильоти та збивши 20 ворожих літаків, отримує свою першу Зірку Героя Радянського Союзу. З травня 1944 року Іван Микитович громить ворога на літаку Ла-5, побудованому коштом колгоспника В. Конева: на цій бойовій машині він збив - протягом 6 днів - 7 ворожих літаків!.. Згодом передає свого літака К. Євстигнєєву – майбутньому двічі Герою Радянського Союзу, а сам обіймає посаду заступника командира навчального полку. Та ненадовго: через місяць його призначають заступником командира 176-го полку і він продовжує воювати в небі. Але вже на винищувачі Ла-7, на якому, до речі, провоював до закінчення війни.

В серпні 1944 року, коли в його активі нараховувалося вже 256 бойових вильотів і 48 особисто збитих літаків «Люфтваффе», Іван Микитович нагороджується другою Зіркою Героя Радянського Союзу.

Кожедуб досить часто вів у небі так зване вільне полювання: він вилітав один і просто вишукував у повітряному просторі літаки ворога. Не завжди, звичайно, ці пошуки увінчувалися успіхом, але саме під час таких «полювань» було збито чимало німецьких літаків. Восени 1944 року сформувалася група льотчиків, яку очолив Іван Кожедуб і на яку покладалися завдання щодо боротьби з винищувачами «Люфтваффе», які теж займалися «мисливством» в небі, через що наша авіація несла відчутні втрати. Події відбувалися в небі Прибалтики, де радянським льотчикам протистояли найкращі німецькі аси. Тож у небі зійшлися і радянські, і німецькі повітряні мисливці. Цей поєдинок мав сумні наслідки для «Люфтваффе»: німці втратили протягом кількох днів 12 літаків, а наші - 2. Тож незабаром гітлерівці припинили борознити небо, вишукуючи легку здобич.

Останній бій провів у небі над Берліном, збивши два FW-190.

В роки війни він здійснив 330 бойових вильоти, провівши 120 повітряних боїв і знищивши 62 літаки гітлерівців. 18 серпня 1945 року відважний льотчик був нагороджений третьою Зіркою Героя Радянського Союзу.

В чому феномен Кожедуба? Його однополчани кажуть, що своїми успіхами в небі він завдячував насамперед надзвичайно високому професіоналізму, наполегливості у досягненні мети, впертості – у кращому розумінні цього слова, вихованих ще в дитинстві і юності, а також мужності, готовності ризикувати власним життям заради інших. Згадуючи бойову юність, Іван Микитович писав:

«Провівши кілька повітряних боїв, я зрозумів, що в небі твою долю часто вирішують долі секунди. І тому я завжди намагався першим помічати ворога, першим атакувати його і першим відкривати по ньому вогонь. Сповідування цього правила не раз рятувало мені життя».

У 1946 році відважний льотчик закінчив військово-повітряну академію, а в 1956 році - академію Генерального штабу ЗС СРСР, після чого командував 324-ю винищувальною авіаційною дивізією, яка брала участь в бойових діях в Кореї, знищивши 200 літаків противника. Але сам комдив участі в боях не приймав: командування заборонило... Нашим льотчикам, які були переодягнені у військові однострої Китайської Народної Армії, протистояли американські «колеги», з якими ще зовсім недавно громили спільного ворога, але в силу політичних уподобань своїх лідерів опинилися по різні боки барикад. Якось лише в одному бою наші аси збили близько 40 літаків противника, після чого президент США змушений був оголосити в країні кількаденну жалобу...

В наступні роки Іван Кожедуб обіймав посаду заступника командувача ВПС Московського військового округу, проходив службу в центральному апараті ВПС, а також в групі генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР. У 1985 році йому було присвоєно звання маршала авіації.

Незважаючи на завантаженість службовими справами, Іван Микитович займався і активною громадською роботою. Зокрема, він обирався кілька разів депутатом Верховної Ради СРСР, зустрічався з молоддю, трудовими колективами. Прославленому повітряному асові часто доводилося вступати в «поєдинки» з різними чиновниками, відстоюючи інтереси пересічних громадян, які звертались до нього по допомогу як до народного обранця. Колеги маршала авіації згадують, що він ніколи не відмахувався від проблем простих людей. Помер видатний українець 8 серпня 1991 року: на 71-му році життя...

Маршал Іван Кожедуб - тричі Герой Радянського Союзу, нагороджений 2-ма орденами Леніна, орденом Олександра Невського, 7-ма орденами Червоного прапора, а також орденами Червоної зірки, Вітчизняної війни, багатьма медалями. До нагород колишнього Союзу сьогодні ставлення в суспільстві неоднозначне. Але їх він отримав не за проведення колективізації, не за успіхи в боротьбі з «ворогами народу»: цих орденів Іван Микитович удостоївся за подвиги в небі, захищаючи рідну землю і свій народ від фашистських варварів. Особистий внесок Кожедуба в Перемогу є величезним: шістдесят два збитих літаки говорять самі за себе. Він почесний громадянин міст Суми, Чугуїв, Куп'янськ, Бельци (Молдова), Калуга (Росія).

Україна пам'ятає свого сина. У його рідному селі Ображіївці, де він народився і звідки пішов у самостійне життя, на його честь встановлені бронзовий бюст і пам'ятник, в Сумах його ім'я носить парк, в Шостці відкрито музей, експонати якого розповідають про земний шлях повітряного аса. А його бойовий літак Ла-7, з яким він закінчив війну, експонується сьогодні в музеї російських ВПС, що знаходиться в Підмосков'ї. Харківський військовий університет Повітряних Сил Збройних Сил України носить ім'я прославленого військового льотчика. В день 65-ої річниці перемоги у Великій Вітчизняній війні, 9 травня 2010 року, в столичному парку Вічної слави видатному сину Українського народу Івану Микитовичу Кожедубу відкрито пам'ятник.

Вісник ТСО України №1(1)2011

Коментар Братства:

"Я завжди намагався першим помічати ворога, першим атакувати його і першим відкривати по ньому вогонь." - недарма ці слова винесені в заголовок статті. Молодий український хлопець з села на Сумщині, яким війна зустріла Івана Кожедуба, підсвідомо зрозумів тактичний принцип, який впевнено застосовували покоління українців - козаків, махновців, вояків УПА. Не змагатися з противником, не працювати від оборони, а атакувати першим і знищувати ворога. Багато льотчиків, які мали значно більше досвіду ніж молодий випускник льотного училища, загинули, а Іван Кожедуб став одним із найвідоміших асів Другої Світової Війни.

Треба відзначити також, що вихованці ТСО України, як підчас війни, так і зараз, були і є важливим бойовим резервом збройних сил. Про ефективність їхньої підготовки свідчить той факт, що кожен третій Герой Радянського Союзу льотчик-фронтовик був вихованцем оборонного Товариства. Саме вони стали найбільш боєздатними вояками, й Іван Кожедуб – яскравий тому приклад.

Примітка 1.

19 лютого 1945 року Кожедуб в парі з Титаренком здійснювали чергове, вільне полювання на ворожі літаки. З півдня, з боку Франкфурта, на висоті 3500м. було помічено літак, що рухався вздовж річки Одер на граничній швидкості для Ла-7 – це був Messerschmitt Me-262А-1а Schwalbe – реактивний винищувач-перехоплювач. Швидко розвернувшись Кожедуб з Титаренком почали переслідування. Кожедуб планував скоротити дистанцію і підійти з невеликим зниженням «під черево» реактивного літака. На дистанції 500м., Титаренко, раптово, відкриває вогонь, що докорінно змінює ситуацію. Німецький літак починає здійснювати поворот вліво, рухаючись в напрямку Кожедуба. Дистанція швидко скоротилась і при зближенні з ворогом ас відкриває влучний вогонь, що призводить до загибелі винищувача. Ворожим літаком керував унтер-офіцер К. Лянге з I./KG(J)54, на рахунку якого було 180 збитих літаків. Завдяки раптовості та швидкості у прийняті рішенні Кожедуб знищив літак, що значно переважав у  льотно-технічних характеристиках.

Me.262

Мессершмітт Me.262 - німецький реактивний винищувач, бомбардувальник і літак-розвідник часів Другої світової війни. Є першим у світі серійним реактивним літаком і першим в світі реактивним літаком, що брав участь у бойових діях.

До початку 1945 року промисловість Німеччини випускала по 36 машин Me.262 на тиждень. До цього часу в люфтваффе вже надійшло 564 літака. Однак в боях брала участь лише 61 машина. Приблизно в три рази більше літаків було розподілено по навчальних підрозділах, близько 150 - збито і близько 200 машин в розібраному вигляді застрягло на залізниці.

Всього за час війни було випущено 1930 (за іншими даними - 1933) Me.262 різних модифікацій, проте до цього числа входять і 611 випущених, але пошкоджених або знищених під час транспортування до частини літаків, 114 з них були відновлені. Таким чином, на озброєння було прийнято 1433 машини Ме-262 різних модифікацій.

ЛА-7

Одномісний винищувач конструкції С. А. Лавочкіна. Літак Лавочкіна-7 (Ла-7) з мотором повітряного охолодження АШ-82ФН являє собою модифікацію винищувача Ла-5ФН.

До цих пір модернізація літаків Ла-5 в основному йшла шляхом поліпшення льотно-тактичних даних шляхом встановлення більш потужних моторів (мотори АШ-82 в різних модифікаціях).

У літаку Ла-7 значне збільшення максимальної швидкості, поліпшення швидкості підйому і маневрених якостей досягнуто не шляхом збільшення потужності мотора, а шляхом поліпшення аеродинаміки літака (поліпшення форм літака, зниження втрат на охолодження, герметизація літака). Озброєння – гармата  ШВАК (спочатку дві, потім три), а надалі – три Б-20, підвіска двох авіабомб по 100 кг. Усього було побудовано 5753 екземплярів літака ЛА-7.

Використані джерела: http://www.airpages.ru, http://www.airx.ru

Нагору ↑