В силу специфіки діяльності нашої організації, доводиться часто спілкуватися з різними людьми на тему козаччини: що це таке, чи існує вона в реальності, чи потрібна вона взагалі тощо. Нашими співрозмовниками були різні люди, від пересічних громадян до політиків і науковців. Результатом цих розмов стало розуміння того, що для більшості українців суть козаччини не є чіткою і зрозумілою, необхідність її існування видається сумнівною, а у тих хто особисто перебував у лавах сучасного козацтва або мав з ним справи залишилося серйозне розчарування і упередження щодо цього явища.

Проте, більшість визнавала, що наш погляд на козацтво не просто має право на життя, а повинен в це життя втілюватися.

Розглянемо в основних рисах, що ж таке козацтво на думку козаків-звичаєців та яка його роль в сучасному українському суспільстві.

Ще в 90-х роках ХХ ст. були опубліковані для загалу певні принципи, названі «Чотирнадцятириком», що регулювали життя козацьких громад.
«Чотирнадцятирик» окреслював такі сфери життя громад:

Крім того, була зазначена заборона створення закордонних козацтв та служіння козацтва уряду.

Таким чином, козацька громада повинна мати звичаєву систему управління (воля Кола, виборність, постійна змінність старшини); в громаді можливе лише вільне господарювання – артільне або індивідуальне, а наймана праця заборонена; всі козаки повинні проходити постійний бойовий вишкіл, і бути готовими до захисту власних родин, громади і України.

Козак – це воїн-трудар, який живе за Звичаєм, веде вільне господарювання у мирний час, і готовий  у воєнний час разом зі своєю громадою виконати святий обов’язок козацтва – захистити Україну.

Наскільки вищеописане відрізняється від ситуації, що склалася в більшості козацьких організацій, можна навіть не згадувати. Найбільш розповсюджена ситуація – повна відсутність змінності старшини і вічні, «пожиттєві» Отамани та Гетьмани. Козаки в таких громадах, зазвичай, є найманими працівниками сторонніх фірм та підприємств або ж економічних структур своєї організації, і знаходяться в повній фінансовій залежності від керівництва організації, яке є, за сумісництвом, власником цих структур. Таким чином серед козаків зразу закладається соціальна нерівність і економічна несамостійність.

Системний сучасний бойовий вишкіл в козацьких організаціях теж зустрічається дуже рідко, оскільки в даному питанні відносно небагато спеціалістів, та й для більшості організацій ця тема незрозуміла і нецікава. А найголовніше, що далеко не всі козацькі організації визнають своїм основним обов’язком захист України. Для багатьох обов’язком є захист «канонічного Православія» або «славянского єдінства», тобто інтересів чужої держави. Про обов’язки, які ставлять перед собою «весільні козацькі генерали» та інші костюмовані персонажі взагалі можна лише здогадуватися…

Але питання захисту України не таке просте, як здається. Більшість проросійських козацтв любить поговорити (зазвичай російською мовою) про свою готовність до захисту України і полум’яний патріотизм. Щоб виключити можливість підміни понять і словоблуду, зазначимо, що захист України полягає у захисті інтересів української нації і нівелюванні ворожих чужинських впливів. Це поняття значно ширше ніж збройна боротьба, оскільки в наш час боротьба ведеться більше в економічній, політичній і інформаційній сферах.

Не можна розглядати сьогоднішню ситуацію з точки зору 17-го століття, бо за 300 років відбулася зміна кількох суспільних формацій. Остаточне формування і самоусвідомлення європейських націй відбулося лише у другій половині 19-го століття, а до цього основним визначним чинником вважалася релігійна та конфесійна приналежність. Саме тому зараз дуже часто можна почути спекуляції на тему, що козацтво було інтернаціональною і мультикультурною спільнотою, яка захищала виключно інтереси Православ’я, а інтереси української нації, культури і мови не мають до козацтва жодного відношення. Це не більше ніж спекуляція, яка має мало спільного з реальністю. Запорозьке козацтво, не дивлячись на присутність у своєму складі представників різних народів, в переважній більшості складалося з українців, та мало єдину культуру, мову і Звичай.

Абсолютно правий отаман Задністрового козацтва Валерій Тимофєєв: «Козацькі об’єднання існували (й зараз існують) і в Росії, але там вони так і залишилися лише територіальними соціально-військовими формуваннями, ніколи не піднімаючись до значення вседержавної політичної сили. Пробували зароджуватися козацькі гурти й у Словаччині, Югославії і навіть у Польщі, але там вони так і не прижилися.

І тільки в Україні козацтво зуміло не лише зорганізуватися, але й сформувати козацьку за духом, устроєм і традиціями - державу, гетьманат, з козацько-військовим адмінподілом на полки і сотні, з козацькими формами управління та судочинства на більшості українських етнічних територій…». Українці – козацька нація, тому козацьке питання – це питання національне. Націоналізм є невід’ємною частиною козацької ідеології, і козацтво, як форпост української нації, не має права стояти на позиціях толерантності і угодовства в питаннях мови, культури і релігії, оскільки ці питання використовуються, як інструменти ворожого інформаційно-ідеологічного впливу.

Дуже часто деякі суспільні і політичні діячі люблять розповідати про роздрібненість козацтва, необхідність його об’єднання в одну всеукраїнську організацію, не задумуючись при цьому над базисом і реальністю такого об’єднання. Цікаво, що таким базисом і визначником для козацтва задумувався згаданий на початку статті «Чотирнадцятирик», але його виконання виявилося занадто складним і неприйнятним для багатьох, оскільки не давало можливості спекулювати на темі козацтва.

Насправді козацтво є унікальною соціально-економічною системою, традиційною для українського народу – національний соціально-справедливий лад. Це той Третій шлях між капіталізмом і соціалізмом, лібералізмом і тоталітаризмом, Європою і Азією – демократичне суспільство вільних і сильних людей, де соціальна справедливість, народовладдя, права і вольності – не пустий звук.

Нажаль, поки що про Звичаєвий лад мало відомо широкому загалу, а відома інформація завішана ярликами анархізму та інтернаціоналізму. Але в наступних статтях ми більш детально торкнемося окремих сторін такого складного явища, як козацтво.

Козацьке братство бойового Звичаю Спас «Сокіл»