1 грудня 1991 року народ України вільним волевиявленням підтвердив Акт проголошення Незалежності України.

Цій величній історичній події передували: спроба державного перевороту в колишньому СРСР, здійснена ДКНС 19 серпня 1991 року, що поставила під реальну загрозу курс українського народу на розбудову національної державності, утверджений 16 липня 1990 року в Декларації про державний суверенітет. Київ та області України відреагували на ці події мітингами і демонстраціями. Щоб уникнути ризиків, що виникли для України у зв'язку з державним переворотом, Верховна Рада УРСР 24 серпня 1991 року прийняла Акт проголошення незалежності України, який визначив незалежність України та створення самостійної Української держави. Утім, прийнятий Акт не був наділений відповідною юридичною силою, й Україна впродовж кількох місяців залишалася невизнаною державою світу.

Такий статус і визнання міг надати їй Всеукраїнський референдум, оскільки саме ця форма безпосередньої демократії була найпоширенішою у світі щодо легітимізації незалежності держав. Проведення першого в історії України загальнонаціонального референдуму було призначене Верховною Радою Української РСР на підставі Закону Української РСР "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" від 3 липня 1991 року. Результати референдуму були більше ніж переконливими - 90,3% громадян Української РСР проголосували "за" Акт проголошення незалежності України.

Проведення цього референдуму отримало схвальну оцінку міжнародних спостерігачів, а його наслідки виявилися доленосними для України. Лише з 1 грудня 1991 року по 31 січня 1992 року Україну як суверенну незалежну державу визнали понад 100 країн. На геополітичній карті світу знову постала, сповнена рішучості самостійно творити власне життя, суверенна держава - Україна.