Відродження Збройних Сил незалежної України бере свій відлік від 6 грудня 1991 року. Саме цього дня Верховна Рада прийняла Закони України: "Про оборону України", "Про Збройні Сили України".

Після проголошення у 1991 році незалежності, що призвело до остаточного розпаду радянської імперії, Україна успадкувала одне з найбільших угруповань військ не тільки на постсоціалістичному просторі, а й в усій Європі. На її території дислокувались чотири повнокровних загальновійськових і одна танкова армії, чотири повітряних армії, один армійський та три корпуси ППО, Чорноморський флот. До цього слід додати стратегічні ядерні сили, до яких входила 43 ракетна армії та важкі бомбардувальні дивізії. Арсенал такого угруповання складав 6,5 тисяч танків, більше 7 тисяч бойових броньованих машин, до 1,5 тис. бойових літаків, понад 1600 стратегічних ядерних боєголовок міжконтинентальних балістичних ракет тощо. Особовий склад нарахував близько 780 тисяч чоловік. Утримання на своїй території могутньої військової сили, призначенням якої було ведення стратегічних наступальних операцій, аж ніяк не відповідало миролюбивому зовнішньо-політичному курсу молодої держави, її позаблоковому статусу та оборонному характеру Воєнної доктрини.

За короткий термін були закладені основи національного війська незалежної держави: створені Міністерство оборони, Генеральний штаб, види Збройних Сил, системи управління, підготовки і всебічного забезпечення військ (сил) тощо. З перших місяців відродження українського війська в Міністерстві оборони та Генеральному штабі проводилась кропітка робота по створенню моделі Збройних Сил, як б відповідала вимогам сьогодення. Армія має бути оптимальною за чисельністю, мобільною, всебічно оснащеною, з урахуванням принципу оборонної достатності, економічних можливостей держави, постійно підтримувати рівень необхідної боєготовності та боєздатності, бути гарантом територіальної цілісності та незалежності держави.

Сьогодні до складу ЗС України входять: Сухопутні війська, Повітряні сили, Військово-Морські сили. Сухопутні війська України були сформовані у складі Збройних Сил України на підставі Указу Президента України відповідно до статті 4 Закону України "Про Збройні Сили України" у 1996 році. За своїм призначенням та обсягом покладених на них завдань вони відіграють вирішальну роль у виконанні Збройними Силами України своїх функцій як у мирний, так і воєнний час. Вони включають: Західне, Південне і Північне оперативні командування.

Роди військ Сухопутних військ Збройних Сил України:

Механізовані і танкові війська, що складають основу Сухопутних військ, виконують завдання щодо утримання зайнятих районів, рубежів і позицій, відбиття ударів противника, прориву оборони противника, розгрому його військ, захоплення важливих районів, рубежів і об'єктів, діють у складі морських та повітряних десантів.

Ракетні війська й артилерія Сухопутних військ складаються із з'єднань оперативно-тактичних і тактичних ракет, з'єднань і частин гаубичної, гарматної, реактивної та протитанкової артилерії, артилерійської розвідки, мінометних підрозділів та підрозділів протитанкових керованих ракет. Вони призначені для ураження живої сили, танків, артилерії, протитанкових засобів противника, авіації, об'єктів ППО та інших важливих об'єктів при веденні загальновійськової операції (бою).

Армійська авіація є найбільш маневреним родом Сухопутних військ, призначеним для виконання завдань у різноманітних умовах загальновійськового бою. Частини і підрозділи армійської авіації ведуть розвідку, знищують бойову техніку та живу силу противника, здійснюють вогневу підтримку під час наступу чи контратаки, висаджують тактичні десанти, доставляють у вказані райони бойову техніку та особовий склад, виконують інші важливі завдання.

Аеромобільні війська - високомобільний компонент Сухопутних військ. До них відносяться з'єднання, частини та підрозділи зі складу сухопутних військ і армійської авіації, що цілеспрямовано підготовлені для спільних дій у тилу противника.

Війська протиповітряної оборони Сухопутних військ призначені для прикриття військ від ударів противника з повітря у всіх видах бойових дій, при перегрупуванні та розташуванні їх на місці.

Рішення про створення на базі Військово-Повітряних Сил та Військ Протиповітряної оборони якісно нового виду Збройних Сил України приймались продумано та виважено, виходячи із світової практики й історичного досвіду. Метою перетворень у військовій сфері стало створення сучасної моделі Збройних Сил України – оптимальних за чисельністю, мобільних, добре озброєних, всебічно забезпечених і навчених військ і сил, які спроможні були б виконати покладені на них завдання у будь-яких умовах обстановки. На початку 2005 року Збройні Сили України перейшли на тривидову структуру - Сухопутні Війська, Військово-Морські Сили та Повітряні Сили. Формування Повітряних Сил стало важливим складовим елементом загальної програми реформування Збройних Сил України. Головною метою створення цього нового виду було визначено підвищення рівня ефективності виконання завдань, притаманних як Військово-Повітряним Силам, так і Військам Протиповітряної оборони, за рахунок ліквідації дублюючих елементів управління загальним процесом захисту вітчизняного повітряного простору. Слід відзначити, що створення Повітряних Сил не стало механічним злиттям двох раніше існуючих видів ЗС України. У першу чергу воно було обумовлене прагненням військово-політичного керівництва країни підняти рівень ефективності захисту повітряного простору на новий, якісніший щабель. Військово-Морські Сили Збройних Сил України сформовані згідно з Указами Президента України від 12.12.1991 року № 4 "Про Збройні Сили України"; 05.04.1992 року №209 "Про невідкладні заходи по будівництву Збройних Сил України"; 06.04.1992 року №210 "Про Командуючого Військово-Морських Сил України". Військово-Морські Сили Збройних Сил України призначені для захисту суверенітету і державних інтересів України на морі, розгрому угруповань ВМС противника в своїй операційній зоні самостійно та у взаємодії з іншими видами Збройних Сил України, сприяння Сухопутним військам України на приморському напрямку. Операційна зона ВМС ЗС України включає акваторії Чорного і Азовського морів, річки Дунай, Дністер, Дніпро, а також інші райони морів, які визначаються інтересами держави. Військово-Морські Сили Збройних Сил України складаються з п'яти видів: надводних сил, підводних сил, авіації ВМС, берегових ракетно-артилерійських військ та морської піхоти. До складу ВМС ЗС України також входять спеціальні з'єднання і частини, частини та установи технічного, тилового та медичного забезпечення, військово-навчальні та наукові заклади. Головна база Військово-Морських Сил - м. Севастополь. Основні пункти базування ВМС ЗС України: Одеса, Новоозерне, Саки, Севастополь.

Незважаючи на досить невелику офіційну історію сучасного українського війська, справжній вік Української армії, її бойових традицій сягає багатьох століть слави українського козацтва, героїв визвольних змагань і переможців фашизму. Не всі нині, на превеликий жаль, розуміють значення власної армії, призначення якої захищати суверенітет та незалежність держави від зазіхань зовнішніх агресорів. Бажаєш жити в мирі - готуйся до війни, говорить мудре народне прислів’я. Армія — це один з основних елементів стабільного і впевненого розвитку Української держави, а тому й рівень забезпечення військових має бути відповідним до покладених на них завдань.

Джерела: http://www.amb-ucraina.com/VAT/Ucraino/Istoria%20FA.htm
http://diaspora.ukrinform.ua/23.shtml