19 лютого 2011 року співробітниками МВС було заарештовано голову Закарпатської обласної організації Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олега Куцина, його заступника Руслана Поливка та голову Ужгородської міської організації ВО "Свобода" Томаша Лелекача, коли вони  на автомобілі поверталися з партійної наради зі Львова.

21 лютого 2011 року Воловецький районний суд Закарпатської області ухвалив рішення звільнити свободівців з-під варти, а також пред'явив звинувачення за ч.2 ст.296 Кримінального кодексу України "Хуліганство", тобто "грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, вчинене групою осіб, яка передбачає обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на строк до чотирьох років" за підпал угорського імперського монумента на Верецькому перевалі. Тепер їх будь-якої миті можуть повторно заарештувати за цим звинуваченням.

Історія появи цього «монумента» ганебна, але показова. Для початку зазначимо, що встановлений він зовсім не "на честь переходу угорськими племенами через Карпати". Цей «монумент» встановлений на колишньому кордоні між Польщею і Румунією недалеко від місця, де стояв "Березький пограничний стовп", і символізує кордон «Великої Угорщини», якою до цих пір марять «нащадки Арпада». Подібні монументи угорці хотіли встановити і в інших сусідніх країнах, але там їм в цьому категорично відмовили. Відмовляв їм і Радянський Союз, і уряд Леоніда Кучми. Лише в часи народно-обраного і «національно-налаштованого» президента Ющенка ця зухвала провокація вдалася. Додатковий цинізм і ганебність установки цього монумента в тому, що на Верецькому перевалі в 1939 році після розгрому і окупації мадярами Карпатської України, поляками було розстріляно близько 600 українців – вояків Карпатської Січі, які були на той час громадянами Польщі. Їхні тіла залишили непохованими на поталу собакам та вовкам, і дозволили поховати лише після того, як місцевий священик  вказав владі на загрозу епідемії – стояла вже жарка пора і трупи розкладалися. Цей «невеликий» епізод показує справжнє обличчя тогочасної польської влади, яка без суду і слідства розстріляла більше півтисячі власних громадян. І після цього у поляків вистачає совісті жалітися на Катинь чи волинські події 1943 року.

Табличка на хресті біля Верецького перевалу

Але в порівнянні з угорцями, поляки були просто таки гуманістами. З тими звірствами, що творили угорці в окупованому Закарпатті, можуть зрівнятися хіба що звірства більшовиків у 1918-1922 роках. Такі методи, як виколювання очей чи розпорювання животів, були в них буденними. Але про трагічні сторінки історії Карпатської України мало хто з українців знає, і це незнання породжує нерозуміння більшістю ситуації, яка склалася у Закарпатті. А ситуація склалася у класичному для сучасної «української» держави ключі: окупанти-колоністи мають більше прав ніж корінна українська нація, і все це відбувається на фоні повного правового нігілізму. Чого варта лише історія з мукачівським замком: до пам’ятки архітектури, яка охороняється законом, за рішенням міської ради прибудували сучасну цегляну колонну з турулом – угорським імперським орлом.
Інший приклад - діяльність так званих «русинів», фінансованих Москвою, яка чітко підпадає під статтю 110 Кримінального Кодексу України: «Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України». Угорських і московських шовіністів покриває офіційна влада Закарпаття. Єдиною політичною силою, здатною активно протидіяти антиукраїнським рухам в Закарпатті, виявилася лише ВО «Свобода».

З головою закарпатської «Свободи» Олегом Куциним ми познайомилися у липні 2010 року. Пан Олег запросив козаків Братства «Сокіл» долучитися в якості інструкторів до проведення щорічного вишкільного патріотичного табору на Верецькому перевалі в Карпатах, організованого Молодіжною Громадською Організацією «Сокіл» та закарпатською обласною організацією ВО «Свобода».
Комендантом табору був Томаш Лелекач, який був також заарештований 19 лютого.
Метою участі козаків Братства у таборі на Закарпатті було проведення вишкільних занять з українського прикладного рукопашу гопки-спас, зміцнення та розвиток українського сокольського руху.

В Закарпатті ми стали свідками ганебних явищ, про які в центральній чи східній Україні мало хто здогадується. Крім усіх цих угорсько-імперських монументів, нас неприємно вразило розуміння того, що в деяких районах Закарпаття відбувається неприхована мадяризація українців. Виявляється в деяких населених пунктах немає навіть українських шкіл, і діти вимушені відвідувати угорські школи. В результаті ми побачили, як українські діти з Виноградівського району Закарпатської області спілкуються між собою угорською мовою. Тільки через кілька днів перебування в таборі разом з українською молоддю з Львівщини і Закарпаття, вони позбавилися почуття меншовартості і перейшли на рідну мову.

Перший табір на Верецькому перевалі відбувся у 2009 році – через 70 років після трагічних подій 1939-го. Ідея таборів на Верецькому перевалі полягає в відновленні пам’яті про карпатських січовиків, пошуку їхніх останків і подальшого нормального перепоховання. Адже схили перевалу усіяні кістками українців, а влада до цих пір не спромоглася хоч якось виправити ситуацію.

Табличка, прибита активістами "Свободи" до угорського "монументу" у 2008 році

Крім того, закарпатські свободівці, і особисто Олег Куцин, посприяли виданню книги «Героїчний чин Карпатської України» Василя Гренджі-Донського – українського письменника, учасника подій 1939-го року, який пройшов угорські в’язниці і концентраційні табори, зібравши серед в’язнів-українців свідчення про події війни з Угорщиною і мадярські звірства.

Звичайно, антиукраїнські сили в Закарпатті не можуть спокійно спостерігати за активною діяльністю українських патріотів, через те і було організовано вищезгаданий арешт і судилище.

Події останніх років свідчать, що терпець українців урвався, і протестові настрої набувають все більш радикальних форм. І це закономірно, з огляду на те, що так звані цивілізовані методи протидії наступу на права українців фактично вичерпано. Абсолютно зрозуміло, що всі, хто бажають поживитися і потішитися за рахунок української землі і народу отримають справедливу кару і прикладів тому у світі на сьогодні достатньо. Тепер це питання часу.

А закарпатським свободівцям побажаємо сили і витримки. Як казав великий Кобзар: «Борітеся, поборете, вам Бог помагає!».

Козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл"