Шановний Євгене Никодимовичу!

     Протягом останніх років у світі намітилася чітка тенденція до розмежування понять «спортивні одноборства» та «прикладні одноборства». В окремих державах з метою створення та удосконалення ефективних систем самозахисту громадянина, вивчення проблем поведінки людини в екстремальній ситуації кримінального нападу або бойового зіткнення розгорнута діяльність окремих науково-дослідницьких центрів.  
      На думку дослідників та фахівців, як в Україні , так і за кордоном, це зокрема, пов’язано з тим, що незважаючи на всю цінність спортивних та східних одноборств, характерний для них технічний та тактичний арсенал, а також тренувальна методика не повністю відповідають інтересам та потребам людини у ефективному захисті або вирішенні окремих професійних завдань.
Враховуючи вищенаведене, прошу Вас розглянути питання щодо можливості створення на базі Вашого закладу методичного координуючого центру з метою організації системної роботи у напрямку розробки та удосконалення прикладної частини українського рукопашу (ближнього бою), а саме:

     Необхідність виділення прикладних одноборств в окрему сферу науково-теоретичних та практичних досліджень пов’язана зі зростанням у суспільстві уваги до екстремальних та прикладних видів діяльності людини, потребою у їх теоретичному обґрунтуванні та методичному забезпеченні, системному науковому аналізі в якості методології (одноборств).
Підставою до впровадження вищенаведених заходів є також існування наукового теоретично-практичного уявлення про одноборства, як про специфічний соціально-історичний продукт (явище) культурної спадщини українського народу, який сформував свою соціально-педагогічну систему – бойовий Звичай (досвід) -  котра потребує свого теоретичного обґрунтування при її реалізації в сучасних соціально-економічних умовах. 
З огляду на сказане, а також враховуючи те, що прикладна (екстремальна) діяльність людини знаходиться на стику інтересів багатьох наук, результати проведеної роботи можуть мати саме широке коло застосування, зокрема:
- впровадження результатів досліджень до навчального процесу вищих, середніх спеціальних та загальноосвітніх навчальних закладів;
- організацій та установ освітньо-виховного та спортивного профілю;
- організацій та установ з охорони життя та здоров’я громадян України;
- організацій та установ з забезпечення обороноздатності та безпеки України.

     Враховуючи актуальність питання та статутні завдання Клубу військово-прикладних систем бою наша організація зацікавлена у безпосередньому залученні до роботи, зокрема в питаннях інформаційного забезпечення, участі в можливих експериментальних програмах, обробки, систематизації та підготовки матеріалів, утворення комунікаційних зв’язків тощо.

Пояснювальна записка
щодо стану та перспектив розвитку оборонно-масової роботи
у сфері військової та фізичної підготовки резерву

Російська Федерація

7 грудня 2009 року Російську оборонно-спортивну технічну організацію (РОСТО) було переіменовано у ДОСААФ - (Добровольное общество содействия армии, авиации и флоту). Тобто товариству сприяння обороноздатності держави, що діяло за часів Радянського Союзу з 1927 року, було повернуто традиційну для нього назву.
18 лютого 2010 року на засідання ДОСААФ Росії було запрошено: Державно-патріотичний клуб Всеросійської політичної партії «Единая Россия» та комітет Державної Думи Федерального Зібрання Російської Федерації з оборони.
Мета засідання полягала у розробці стратегії співробітництва та плану роботи на 2010 – 2020 роки.
Під час засідання були названі проблеми, перед якими сьогодні cтикається і українське суспільство, а саме:

• значне скорочення термінів строкової служби;
• зростання вдвічі потреб сучасної армії в солдатах із вже існуючою технічною підготовленістю;
• збільшення позицій переліку військових спеціальностей;
• введення нових стандартів освіти, які суттєво ускладнюють процес підготовки юнака до військової служби та подальшого виконання констутиційного військового обов'язку;
• втрата ДОСААФ переважної частини обєктів її власності та навчальної підготовки (спортивні зали, тири, літні майданчики тощо);
• застаріла юридична та організаційна база допризовної, військово-прикладної та військово-патріотичної підготовки;
• відсутність належного державного фінансування;
• недостатня взаємодія усіх відповідальних та зацікавлених сторін;
• тощо

Незважаючи на існуючі проблеми у сфері військової підготовки населення до оборони власної держави, керівництвом Російської Федерації, оборонними товариствами та ветеранськими організаціями зазначеному питанню приділяється все більша увага, про що говорить сам факт реорганізації ДОСААФ РФ. Зокрема, виділені окремі напрями зазначеної стратегії удосконалення оборонно-масової роботи, а саме:

• створення якісно нових умов діяльності оборонного товариства (ДОСААФ);
• введення до системи підготовки резерву сучасних методик підготовки, які широко практикуються окремими військово-патріотичними організаціями та клубами військово-прикладної направленості;
• суттєве удосконалення спортивної та технічної бази ДОСААФ;
• підготовка викладачів та інструкторів, удосконалення системи навчання військовій справі;
• налагодження зв'язку «школа (суспільство) – ДОСААФ – Армія»;
• корекція процесу підготовки допризовної молоді до служби у Збройних Силах;
• вплив на тематику занять з НВП (в Україні – ДПЮ), удосконалення навчального процесу з огляду на потреби та виклики сучасності;
• регламентація списку вимог та введення у дію нових стандартів (норм) та показників для школярів та студентської молоді;
• удосконалення та забезпечення належного рівня пропаганди та висвітлення понять «патріотизм», «військова підготовка», «безпека людини», «самооборона» тощо;
• врахування тенденції до збільшення кількості противників викладання військових знань в школах та ВУЗах, різного роду пацифістів, конкуруючих з ДОСААФ та іншими оборонними товариствами спортивних організацій та просто противників ДОСААФ та військової справи.

Одним з ключових питань популяризації військової підготовки серед населення, на які не змогли дати відповідь, було встановлення та впровадження відзнак рівня підготовленості (текст подається в оригіналі повідомлення):
«Какие плюсы и минусы могут быть в данном объединении: «школа – ДОСААФ + Единая Россия – Армия»? Если (допустим) будут введены значки и спортивные разряды для школьников различных классов, отмечающие их спортивные достижения, то это, безусловно, очень хорошо… Но, если наличие этих значков станет обязательным условием для поступления в спортивную школу, то как быть в этом случае сельским спортсменам, у которых иногда нет возможности посетить клуб ДОСААФ и «сдать на разряд»? Если (допустим) занятия по НВП или 3-ий урок физкультуры в школе отдать целиком и полностью ДОСААФ, то смогут ли они принимать в своих стенах всех школьников города, обеспечить их необходимым инвентарем, охватить различные темы? Кто будет оплачивать проведенные часы, что делать школьному преподавателю НВП, смогут ли родители школьников оплачивать проезд в два конца своему ребенку и что делать с теми детьми, родители которых по личным причинам не хотят пускать ребенка в ДОСААФ? На все эти вопросы нет ответа и все их, рано или поздно, придется решать руководителям ДОСААФ и партии «Единая Россия».

До вищенаведеного, ми, Клуб військово-прикладних систем бою, вважаємо за потрібне додати, що робота з удосконалення допризовної підготовки, як і робота з удосконалення процесу підготовки (перш за все фізичної) в Армії, а також загальна реформа Збройних Сил у зазначеному напрямі у Російській Федерації набуває досить системного вигляду і відповідного рівня організації, про що свідчить, зокрема, і характер вказаної зустрічі. Важливим елементом удосконалення підготовки військовослужбовців збройних сил РФ є, зокрема, введення у дію наказом Міністра оборони РФ № 200 від 21 квітня 2009 року «Наставления по физической подготовке в Вооруженных Силах Российской Федерации (НФП-2009)» на заміну старому НФП-87.

В Україні до всіх вищеперелічених проблем, що існують в Російській Федерації, слід додати ще ті, що притаманні саме нашій державі, а саме:
- в наслідок постійних змін політичних еліт спостерігається певна неврегульованість питань щодо геополітичних стратегій, невідповідність прийнятої воєнної доктрини національним інтересам держави (див. Доповідь полковника Лазоркіна В.І. на науково-практичній конференції присвяченій розгляду Воєнної доктрини України), її перманентна змінність.
- критичне недофінансування програм розвитку ЗС України, її оборонного комплексу, програм створення стратегічних резервів тощо;
- відхилення запропонованої полковником Пилипчуком В.Л. концепції Територіальної оборони, яка враховувала сучасний досвід держав, потенціал яких може бути порівняним з потенціалом України, зокрема у сфері формування військових резервів (домова оборона);
- скасування обов'язкової воєнної підготовки в системі вищих навчальних закладів у зв'язку з приєднанням України до Болонської конвенції;
- фактичне призупинення дії загальнодержавних програм з військово-патріотичного виховання та підготовки до воїнської служби. Зокрема, не діє система ГТО (або її аналоги), не відбувається на належному рівні реалізація відповідних програм та положень;
- застаріла нормативна, організаційна та методична база військової підготовки допризовної молоді, військовослужбовців та мобілізаційного резерву;
- критично мала кількість недержавних (громадських) організацій, які безпосередньо задіяні у сфері оборонно-масової роботи;
- втрата (в наслідок непродуманої та недостатньої за об'ємом відповідної пропаганди) престижу військової служби взагалі та сучасної оборонної системи України зокрема;
- значна (надмірна) диференціація комплексу індивідуальної військово-прикладної підготовки за напрямами, закріплення за останніми статусу окремого виду спорту з подальшим домінуванням у навчально-тренувальному процесі цілей, засобів, методів, загальних характеристик, притаманних саме спорту, а не військово-прикладній підготовці (для порівняння: кульова стрільба – практична стрільба – бойова стрільба);   
- значний дисбаланс в інформаційному полі України (щодо оборонної могутності України та воїнської вдачі українців) зі значним ухилом у минувшину, переважне зосередження суспільства на історичному, культурно-мистецькому та фольклорному аспектах даного питання;
- недостатня увага (підтримка) з боку держави та суспільства до діяльності Товариства сприяння обороні України (ТСОУ).
Загальними зборами ГО «Клуб військово-прикладних систем бою» на виконання Статутних завдань прийнято рішення системно долучитися до вирішення проблеми шляхом дії «знизу»:

Заплановано: