Вітаємо всіх читачів з наступаючим Новим роком! Дякуємо за увагу до нашого сайту.

В 2011 році наш сайт відвідало 55 536 чоловік з 62 країн світу (113 062 переглядів сторінок).

«В основі Звичаю нашого народу святого -
це змінюваність і гра свіжої крові знизу»
Леонід Петрович Безклубий

Старшина Братства в обговоренні річного звіту. 22.12.2011р.

В соціально-політичних теоріях під виборами розуміють процес висунення певною групою людей одного або кількох своїх представників для виконання якихось громадських функцій.

В козацтві виборність старшини була основою суспільного устрою, як результат досвіду життя багатьох поколінь, а порушення цього принципу у ХVIІ-ХVIІІ ст. призвело до занепаду козацтва в Україні.

«Спадщина усім українцям. Хто того вартий, і кому вона потрібна.»
(Л.П. Безклубий)
Слову навчити не можна, воно повинно погукати тебе.
(карб)

Декілька років тому до нас звернувся Анатолій Бондаренко з проханням прибрати з офіційного сайту Братства «Сокіл» карби та деякі інші матеріали цього ж порядку. Мотивація була наступною: через копіювання іншими інформаційними ресурсами свідомо чи несвідомо  у тексти вносяться недоречні зміни, а помилки множаться з геометричною прогресією. Й хоча процес «розконсервації», оприлюднення карбів, переказів, інформації про боротьбу спас-гопак тощо, як «ключиків» до Звичаю народного, був організований та запущений зовсім таки не нами (і це було виправдано ситуацією, що склалася на початку 90-х років), все ж з нашого сайту карби ми прибрали. Тим не менш, проблема залишилася невирішеною, оскільки далеко не тільки і не стільки наш сайт був першоджерелом розповсюдження згаданої інформації.

Карби і пара переказів – це, безумовно, далеко не вся звичаєва спадщина Леоніда Петровича Безклубого, але оскільки вони були найбільш розтиражовані, то опинилися в центрі уваги.

Українське козацтво переживає чергову фазу свого розвитку, яку можна назвати перехідною. Інерція 90-х років, з їхнім ентузіазмом та сподіваннями, практично вичерпалася. І зараз стало чудово видно те, що раніше ховалося за ейфорією і надіями на світле майбутнє козацтва та України: безідейність, непринциповість, інфантильність та відсутність волі до боротьби за козацький інтерес серед більшості представників «офіційного» козацтва. Зате на повну проявилися інші якості: палка любов до одностроїв, лампас, шароварів, фестивалів, театралізованих дійств, теоретизування та плекання особистої величі. Непомірна велич призвела до того, що з’явилися самопроголошені «характерники», «поважні козаки», «малі кола» та кілька «рад старійшин». Але на фоні цього розмаїття, чомусь не видно діючих козацьких громад і розуміння того, що таке козацтво і козацький Звичай.

Оновлено розділ «Про нас» - додано інформацію про старшину Братства.

Нарукавна емблема
95-ї аеромобільної бригади

Сухопутні війська — найбільш численний самостійний вид Збройних Cил України, призначений для виконання завдань щодо відбиття ударів і розгрому угруповань противника на різних сухопутних театрах воєнних дій, утримання територій, районів та рубежів.

Вони складають основу Збройних Сил України і здатні проводити оборонні (контрнаступальні) операції та бойові дії тактичного, оперативного та оперативно-стратегічного масштабів.

Центральний клуб прикладної підготовки «Спас» висловлює подяку працівникам Національного військово-історичного музею за люб’язно надані нам інформаційні матеріали.

Докладніше >>>

Продовжуємо публікацію статті "Наша Віра".

Завдяки російсько-імперській історіографії надзвичайно поширилася думка про запорозьких козаків, як ревних та вірних Церкві християн, для яких релігійні інтереси значили набагато більше ніж етнічні чи соціальні.

Треба відразу зазначити, що подібний підхід не можна вважати вірним, оскільки до XVIII-ХІХ століття релігійний, етнічний та соціальний фактори були тісно пов’язані. Національне питання «на повний зріст» постало лише в середині ХІХ століття. Крім того існує маса фактів, які вказують на хибність думки про козацтво, як християнський лицарський орден чи опору канонічного Православ’я.

Докладніше >>>

У підсумку року Козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл" за фінансово-економічне сприяння та підтримку висловлює подяку козацькій артілі та її структурним підрозділам:

Студія дизайну "С-простір"	Юридична компанія "С-простір"
Виробник електронного обладнання "S-electronix"	Консалтингова група "Колобок"
Туристичний портал "Ua-travel.info"

«12 ноября 1708 года проклятье Мазепе было провозглашено в Москве. В Успенском соборе митрополит Стефан Яворский бросил в толпу, заполнившую огромный собор, гневные слова: «Изменник Мазепа за крестопреступление и за измену великому Государю буди анафема!» Архиереи, стоявшие за спиной митрополита, подхватили густыми голосами: «Буде проклят!». И так трижды» (Б. Заболотских, «Капитан четырёх морей»).

Докладніше >>>

Тактичний ракетний комплекс 9К79-1 «Точка-У» під час параду

3 листопада щорічно, починаючи з 1997 року, відзначається день ракетних військ і артилерії. Передумови започаткування професійного дня ракетників і артилеристів криються в далекому 1943-му.

Саме 3 листопада 1943 року в ході Київської наступальної операції артилерія 38-ї загальновійськової та 3-ї танкової армій відіграла вирішальну роль у прориві глибоко ешелонованої німецької оборони у міжріччі Ірпеня і Дніпра, чим забезпечила умови для визволення 6 листопада міста Києва. Щільність артилерії була однією з найвищих за весь період війни і сягала до 450 артилерійських і ракетних систем на 1 кілометр фронту.

Пропонуємо нашим читачам ознайомитись зі складом та озброєнням Ракетних військ та артилетрії Сухопутних військ ЗС України.

Козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл" вітає ГО "Центральний клуб прикладної підготовки "Спас" (м. Київ, Голова - Бабич Олександр Петрович) та ГО "Спортивний Клуб "Будівельник" (м. Запоріжжя, Голова - Лозовий Юрій Вікторович) з підписанням Договору про наміри щодо співпраці у створенні в місті Запоріжжя Школи виживання "Спас".

Січові Стрільці біля ратуші у Львові

Розділені кордоном смерті, але з'єднані
зв'язком віри, ідеї і любові — живі та померлі
можуть собі взаємно помагати…
Степан Бандера

1 листопада 1918 року відбулася подія, яка увійшла в новітню історію України під назвою "Листопадовий чин". Група військовиків Українських Січових Стрільців на чолі з сотником Дмитром Вітовським, числом усього 1400 чоловік, в ніч на перше листопада провела у Львові військовий переворот, роззброївши австрійські війська і зайнявши державні установи, проголосила утворення Західноукраїнської Народної Республіки.

Тема етногенезу козацтва, та українства взагалі, залишається досі недостатньо висвітленою. До цих пір офіційна історія не зробила остаточного висновку стосовно степовиків та їхнього внеску у формування слов’янських народів, зокрема українців.

Пропонуємо нашим читачам ознайомитися з роботою Ігоря Хруленка «Чорні клобуки на південно-східних рубежах Київської Русі», яка присвячена союзу племен степовиків, що стали частиною українського народу.

Чорноморські пластуни

Продовжуючи тему Пластунства, публікуємо монографію Якова Герасимовича Кухаренка "Пластуни", люб'язно надану нам Відділом стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл" висловлює подяку Олешко Юлії за сприяння у інформаційній діяльності.

З 6 по 16 жовтня 2011 року Центральним клубом прикладної підготовки «Спас» було проведено завершальний польовий табір контрольно-залікового етапу підготовки. Зокрема, курсантами та інструкторами Клубу було складено заліки за такими напрямками:

- фізична підготовка;
- тактична підготовка;
- стрілецька підготовка;
- парашутна підготовка;
- марш-кидок (10 км) у складі групи з виконанням окремих спеціальних завдань;
- тощо.

14 жовтня 2011 року, вже традиційно, було проведено Стрілецьке Свято імені Отамана Бульби-Боровця за участю представників Київської, Рівненської та Олександрійської сотень Козацького братства бойового Звичаю Спас «Сокіл» та Благовіщенських козаків (Ульянівка). Цього року найбільш точну стрільбу за підсумком трьох етапів (стрільба по одиночній цілі; по рухомій цілі; по груповій цілі) показали братчики Бабич Олександр, Мельник Максим, Корнієнко Олександр, Олешко Олександр та Лагутін Андрій.

Козацьке братство бойового Звичаю Спас «Сокіл» окремо вітає ініціативу Сергія Кисляка (Олександрія), Петра Єремчука (Ульянівка) та Максима Мельника (Рівне) щодо участі у Стрілецькому Святі пам’яті героїв УПА.

По завершенні атестації відбулась нарада представників експериментальних груп Києва, Рівного та Олександрії, на якій було узгоджено програму вишколу з рукопашу гопки-спас та розширення сітки Клубів прикладної підготовки «Спас».

ФОТОЗВІТ >>>

1 жовтня 1929 року в канві тривалої боротьби з українством розпочалися масові арешти членів так званої Спілки Визволення України - організації, вигаданої Сталіним, чим було покладено початок процесу тотального винищення української інтелігенції...

1 жовтня 1938 року розпочала експансію на схід нацистська імперська машина: в результаті Мюнхенської угоди, підписаної Гітлером, Чемберленом, Муссоліні і Даладьє (представниками так званої європейської спільноти), німецька армія отримала юридичне право на агресію і моральну підтримку продажної Європи.

Вперше був застосований принцип «захисту співвітчизників», як метод окупації, чим було виправдано захоплення та розподіл Європи нацистською Німеччиною та комуністичними Совєтами. В результаті злочинного зговору двох людиноненависницьких систем, породжених соціалістичною ідеологією, були окуповані землі цілого ряду європейських держав, в тому числі Польщі та України, та знищено десятки мільйонів людських життів, зокрема 20-ти мільйонів українців. Почалася Друга Світова…

В цей день Скорботи та вшанування жертв війни, людство схиляє голову перед пам'яттю борців за свободу та незалежність народів.

Козацьке братство бойового Звичаю Спас «Сокіл» на знак поваги до загиблих та живих учасників боротьби за Волю України створило Тризну на Биківнянських Могилах (Меморіал «Биківнянські могили»).

Слава Україні!

ФОТОЗВІТ >>>

Пропонуємо увазі наших читачів продовження статті «Українська козацька спадщина – бойовий Звичай Спас». Третя частина статті відкриває публікацію робочих матеріалів до майбутньої книги про бойовий Звичай Спас.

Докладніше >>>

27 вересня 2011 року, в зв’язку з початком нового навчального року, з тренерсько-інструкторським складом Центрального клубу прикладної підготовки "Спас" (м. Київ, м. Рівне) було проведено семінарське заняття за темою «Колодач». На семінарі були розглянуті питання:

- легалізація холодної зброї колючо-ріжучої дії (ножа-колодача);
- особливості кваліфікації тілесних ушкоджень;
- прийоми та способи застосування колодача;
- окремі методи навчання та закріплення техніки володіння ножем (колодачем);
- специфіка рухових дій;
- психологічний, технічний та тактичний аспекти протидії озброєному противнику.

ФОТОЗВІТ >>>

Козацьке братство бойового Звичаю Спас «Сокіл» вітає голову Рівненської сотні Мельника Максима та його дружину Ольгу з Святом народження Родини.

Братство приєднується до поздоровлень кожного з 240 гостей Весілля, зокрема голови Рівненської обласної ради Кічатого Юрія Святославовича, начальника відділу у справах сім’ї та молоді Рівненської обласної державної адміністрації Волинця Михайла Степановича, голови Рівненської міської організації ТСО України Дмитрука Володимира Івановича та військового комісара м. Нововолинськ полковника Євтушка Олександра Миколайовича.

Братство «Сокіл» вітає Рівненську сотню з новою козацькою родиною!

Слава Україні!

17-18 вересня 2011 року в рамках розпочатого контрольно-залікового етапу підготовки відбулися залікові заняття за темою «Укладання парашутної десантної системи Д-6 серії 4»:

- огляд та підготовка парашута до укладання;
- укладання купола основного парашута;
- укладання строп основного парашута;
- укладання стабілізаційного парашута;
- підгонка та надягання підвісної системи;
- приєднання запасного парашута;
- контроль етапів;
- заповнення паспорту парашута.

Особовому складу першої зведеної групи було урочисто вручено книжки обліку стрибків з парашутом Міжнародної авіаційної федерації.
ФОТОЗВІТ >>>

Козацьке братство бойового Звичаю Спас «Сокіл» та Центральний клуб прикладної підготовки «Спас» вітають експерта-консультанта Клубу майора Заворотнього Віктора Петровича з 60-річчям та вступом у дійсні члени Товариства сприяння обороні України.

Герб Організації Українських Націоналістів

До цих пір в Україні продовжується неправдиве висвітлення підпільної діяльності націоналістичних організацій в часи Другої Світової війни. Антиукраїнські сили продовжують тиражувати байки про те, що українські націоналісти були пособниками німецьких окупантів, і їхня діяльність обмежувалася виключно Західною Україною, а більша частина України в цей час разом з усім радянським народом боролася «за Родіну, за Сталіна».

Щоб внести ясність у це питання та відкинути полуду антиукраїнської брехні, публікуємо роботу читача нашого сайту Миколи Твердохліба «Діяльність націоналістичного підпілля в Кременчуці в роки німецької окупації. 1941-1943 рр.», люб’язно надану нам автором. Широко використовуючи архівний матеріал, автор показує на прикладі міста Кременчука та Полтавщини реальну картину і масштаби діяльності націоналістичного підпілля, та відношення до нього німецьких окупантів.

Козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл" висловлює співчуття братчику Котліну Олександру в зв'язку зі смертю батька Михайла Михайловича.

Московське православ’я було і залишається одним з трьох стовпів російсько-імперської ідентичності (наряду з «самодєржавієм» і «народністю»), тож не дивно, що його активно продовжують використовувати, як інструмент русифікації. Крім того, з часів монаха Філофєя та його ідеї «Третього Риму», Москва претендує на звання центру Православ’я (що може дати їй додаткові аргументи для захоплення інших православних держав) і намагається всіляко потіснити в цьому питанні Константинополь.

Проектом WikiLeaks було опубліковано дані про те, що в США і Вселенському Патріархаті серйозно розглядають можливість існування в Москві планів з перенесення (за допомогою турецького уряду) реального управління Вселенським Патріархатом у російську столицю і створення, таким чином, у Москві цього «Третього Риму». Уряд Туреччини, зі свого боку, також може бути зацікавлений у цьому проекті, оскільки впродовж багатьох років перешкоджає нормальному функціонуванню Вселенського Патріархату на території турецької держави і взагалі бажав би зникнення Вселенської Патріархії з турецької території. Останні події говорять про те, що ця інформація недалека від правди. Найдавніші православні патріархати  у дипломатичній  формі заявили про неканонічність претензій РПЦ на Україну.

24 серпня 1991 року – День проголошення або відновлення Незалежності України. Статус України 20 років по тому охарактеризувати як незалежний – складно, хіба що формально: один з найбільших у світі державний борг міжнародним фінансовим інституціям, які диктують свої вимоги (432 млрд. грн., що складає 39% ВВП України станом на початок 2011 року); політична залежність від Росії зумовлена енергетичною залежністю; жоден уряд не ставив пріоритетним український національний інтерес; недовіра абсолютної більшості суспільства діючій владі, тощо.  То ж що святкувати?

Пропонуємо увазі читачів спогади, думки про стан України та шляхи виходу з нього одного з авторів акту Незалежності Левка Лук’яненка «Люди обирали комуністів, бо були рабами».

Козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл" вітає Віталія Сабадаша (Олександрійська сотня) з посвятою Колодачем на Спаса.

17-20 серпня 2011 року відбулася погоджувальна рада між представниками Київської, Рівненської та Олександрійської сотень Козацького братства бойового Звичаю Спас «Сокіл».

Братчики підтвердили вірність Слову-договору про взаємодопомогу та спільний інтерес, до якого долучилися Благовіщенські козаки (Ульянівка), а також автор праці "Вільний спосіб життя. Незнищенна традиція воїнів-охоронців Краю та споконвічні принципи самоорганізації українців" Олександр Косуха.

У зв’язку з розбудовою мережі, а також враховуючи отримані коментарі та поради від організацій-партнерів, зокрема ТСОУ, щодо власної діяльності та перспектив розвитку, київську міську громадську організацію «Клуб військово-прикладних систем бою» перереєстровано із внесенням змін до статуту організації у «Центральний клуб прикладної підготовки «Спас».

Козацьке братство бойового Звичаю Спас «Сокіл» вітає Мельника Олексія Максимовича з набуттям членства у Рівненській сотні в якості експерта-консультанта з організаційного розвитку.

15 серпня 2007 року Київська школа традиційного козацького бойового мистецтва "Спас", що діяла з 2000 року, була реорганізована в Козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл".

Братство «Сокіл» вітає всіх братчиків з річницею, зокрема, осередки Братства у м. Олександрія (голова Кисляк Сергій), м. Рівне (голова Мельник Максим) та м. Київ (голова Корнієнко Олександр).

Клуб військово-прикладних систем бою (первинний осередок Товариства сприяння обороні України) вітає Козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл" з річницею створення та бажає добробуту, успіху і подальшого розвитку.

З повагою
Голова Клубу військово-прикладних систем бою,
Бабич Олександр Петрович

Козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл" висловлює подяку братчикам Геннадію Мовчану та Петрові Билині за проявлену надійність та активність у роботі на користь Братства.

6-7 серпня 2011 року інструктори та курсанти Клубу військово-прикладних систем бою продовжили виконання річного навчального плану парашутної підготовки.

ФОТОЗВІТ >>>

Київська міська громадська організація «Козацьке братство бойового Звичаю Спас «Сокіл» є добровільним об’єднанням громадян, головною метою діяльності якого є захист прав і свобод її членів, реалізація спільного інтересу на засадах батьківського досвіду-спадщини українського Ладу, козацького Звичаю і бойової традиції гопки-спас.

Братство «Сокіл» є невід’ємною складовою ідеї Звичаєвого козацького товариства на всю Україну, останній раз проголошеної Леонідом Безклубим від імені Кола Великої Покровської Ради у жовтні 1996 року (м. Чигирин).

Докладніше >>>

Козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл" висловлює співчуття братчику Петру Єремчуку в зв'язку зі смертю мами Віри Сергіївни.

Іван Кожедуб

Іван Кожедуб – один з багатьох вихованців ТСОАВІАХІМу, нині Товариство сприяння обороні (ТСО) України, які воювали на фронтах Другої світової війни – маршал авіації, тричі Герой Радянського Союзу.

Іван Микитович Кожедуб вважається найкращим асом авіації союзників часів Другої світової війни. Народився 8 червня 1920 року в селі Ображіївка, Сумська область. Українець.

Першим у світі збив реактивний винищувач, керуючи гвинтокрилим літаком. Здійснив 330 бойових вильотів, у 120-ти повітряних боях, за уточненими даними, збив 66 літаків (з них 2 американські винищувачі, що випадково прийняли його літак за німецький). За всю війну жодного разу не був збитий.

Пропонуємо вашій увазі статтю про життєвий шлях Івана Кожедуба «Я завжди намагався першим атакувати ворога...» (скорочено) Сергія Зятьєва.

На виконання Комплексної програми підготовки, братчиками Київської сотні розпочато реалізацію вимог щодо оволодіння основами парашутно-десантної справи.

З 18 червня по 3 липня, на базі Центрального аероклубу ТСО України ім. О.К. Антонова (парашутна ланка), особовий склад першої зведеної групи пройшов повну передстрибкову підготовку та виконав самостійні навчально-тренувальні стрибки з парашутом (висота 900 метрів, парашут Д-6).

Козацьке братство бойового Звичаю Спас «Сокіл» висловлює подяку керівництву Клубу військово-прикладних систем бою за належну організацію парашутних стрибків.

Цього року виповнюється 20 років з дня створення Товариства сприяння обороні України. Товариство є правонаступником ТСОАВІАХІМ та ДОСААФ і починає свою історію з 1927 року.

Протягом всього часу свого існування оборонне Товариство існує, як громадська патріотична організація з державною підтримкою, основною метою якої є сприяння обороноздатності країни та військово-патріотичне виховання населення. Організовуючи навчальний процес з прикладних видів діяльності шляхом створення стрілецьких тирів, воєнних гуртків, повітряних команд, аероклубів, тощо, пропагуючи серед молоді та дорослих військову підготовку, товариство готувало для країни мобілізаційний резерв.

29 червня о 12-10 невідомі особи в формі працівників міліції, а також люди в цивільному у кількості понад 10 осіб скоїли напад на редакцію газети “Український простір”. Редакція знаходиться у приміщенні Харківського міського товариства “Спадщина”, на котре тривалий час діється тиск місцевою владою. Працівники редакції були заблоковані в кімнатах. Одночасно з цим нападники робили фотозйомку, запис відео та аудіо. Як пояснив головний редактор газети “Український простір” — основна мета нападу — зупинити діяльність української громадської організації “Спадщина” та газети “Український простір”, котра відстоює українські позиції. Про факт нападу повідомлений глава держави та міністр МВС України.

Джерело: http://cym.org.ua/tmp/110629160753N.html

В силу специфіки діяльності нашої організації, доводиться часто спілкуватися з різними людьми на тему козаччини: що це таке, чи існує вона в реальності, чи потрібна вона взагалі тощо. Нашими співрозмовниками були різні люди, від пересічних громадян до політиків і науковців. Результатом цих розмов стало розуміння того, що для більшості українців суть козаччини не є чіткою і зрозумілою, необхідність її існування видається сумнівною, а у тих хто особисто перебував у лавах сучасного козацтва або мав з ним справи залишилося серйозне розчарування і упередження щодо цього явища.

Проте, більшість визнавала, що наш погляд на козацтво не просто має право на життя, а повинен в це життя втілюватися.

Розглянемо в основних рисах, що ж таке козацтво на думку козаків-звичаєців та яка його роль в сучасному українському суспільстві.

Говорячи про можливий конфлікт України з Румунією, навряд чи має сенс розглядати варіант початку повномасштабної війни з циклу «Киев бомбили, нам объявили, что началася война». З іншого боку, до повномасштабного збройного протистояння Румунії з Україною різної інтенсивності може привести воєнний (локальний) конфлікт, який може початися за різними сценаріями.

Євген Коновалець

У цей день, 14 червня 1891 року народився Євген Коновалець, засновник корпусу Січових Стрільців та Організації Українських Націоналістів, комендант Української Військової Організації. Євген Коновалець присвятив своє життя боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу з усіма етнічними землями. Він не полишав боротьбу ні за яких умов, ні після визвольних змагань, ні в еміграції.

Відомо, що однією з найважливіших умов організації процесу підготовки бійців є планування. Планування вимагає не тільки глибоких знань закономірностей навчально-тренувального процесу, методики та її складових, форм та засобів тренування, але й практичного досвіду його організації, чіткого бачення мети та завдань, а також шляхів їх вирішення.
Серед цілого ряду таких закономірностей, як зв’язок між навантаженням та адаптацією, регулювання навантажень, принцип зростання навантаження та причини перевантаження тощо, ми виділимо дві: принцип періодизації та принцип реалізації.

4 червня на честь Тризни по Запорозькій Січі представники Братства «Сокіл» поклали квіти до пам'ятника Тарасу Шевченку на Розритій Могилі, вшанували пам'ять Кобзаря та запорозьких козаків.

Оживуть гетьмани в золотім жупані;
Прокинеться доля; козак заспіва:
«Ні жида, ні ляха», а в степах Украйни —
О боже мій милий — блисне булава!»

Руйнування Січі

236 років тому, влітку 1775 року, козацька старшина на чолі з Петром Калнишевським здала російським військам Запорозьку Січ. Докладніше про ці події читайте у статті Олени Апанович «Не пропала їхня слава. Передумови і наслідки скасування Запорізької Січі.».

4 червня представники козацького братства бойового Звичаю Спас «Сокіл» відвідали творчий вечір, присвячений 70-річному ювілею заслуженого артиста України кобзаря Василя Степановича Литвина, та привітали ювіляра з днем народження. Козацьке братство бойового Звичаю Спас «Сокіл» щиро бажає Василю Степановичу міцного здоров’я, сили та довгих літ.

Грай но, грай! Kобзарю вигравай!
Про походи і битви.
Знай но, знай! Ворожий сину знай,
Що козацтво не вбите!

Хвиля інтересу до Звичаю продовжує зростати. Питання світогляду і ідеології залишаються сьогодні більш ніж актуальними для українського козацтва. На доповнення до попередньої статті "Звичай", пропонуємо увазі читачів статтю козака з Уманщини Петра Єремчука.

Землі, населені українцями у 1918—1920 рр.
Матеріали Мирної Конференції в Парижі.

28 травня 1918 року було укладено угоду між Гетьманом Павлом Скоропадським та головою Кубанської Законодавчої Ради Миколою Рябоволом про возз’єднання України та Кубані. Згідно цієї угоди Кубань отримала допомогу у вигляді коштів, зброї та амуніції. Планувалась військова підтримка Кубанської Народної Республіки, що переломило б хід військової компанії на користь Кубані та України.

Докладніше про боротьбу українців УНР та Кубані за відновлення України у своїх етнічних землях читайте у статті Дмитра Білого «Україна і Кубань в 1917-1921 роках. Шлях спільної боротьби».

Діорама "Корсунська битва 1648 року".

26 травня 1648 року – день перемоги у Корсунській битві українських козацьких військ під проводом Богдана Хмельницького над коронними військами Польщі.

Пропонуємо вашій увазі розділ «Бій під Корсунем» з книги «Бої Хмельницького» Юрія Тис-Крохмалюка, що детально описує перебіг цього бою.

Свято величі духу українських вояків. У 1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив відзначити 23 травня як День Героїв.

Вояки армії УНР, 1917 рік

18 травня - річниця створення 1917 року першого українського козацького полку імені гетьмана Богдана Хмельницького. Цей полк зорганізувався на добровільних засадах вояками Київського гарнізону.

Богданівський полк став опорою українського національного руху і основою створення Української Армії.

Докладніше про створення та участь у бойових діях першого українського козацького полку імені гетьмана Богдана Хмельницького читайте у споминах командира полку Степана Лазуренка.

Оновлено розділ Звичай: розміщуємо уривок з архіву аудіозаписів Братства - Супойський переказ (читає Леонід Безклубий).

Фото: http://zaxid.net

Події 9 травня у Львові не на жарт сколихнули інформаційний простір. Президент Янукович дає розпорядження генпрокурору розібратися і знайти винних.

Державна Дума Російської Федерації закликає українську владу вжити заходів щодо «організаторів провокацій» у місті Львові 9 травня, і маються на увазі звичайно ж не організатори всієї цієї провокації з антиукраїнських організацій під керівництвом російських дипломатів.

Численні політологи розповідають про те, що націоналісти реалізували плани ПР, Росії і особисто Путіна, навіки зіпсувавши перед усім світом імідж Львова і всієї Галичини.

Любі жінки, матері! Вітаємо Вас із днем Матері.

Нехай у Ваших серцях буде завжди по весняному сонячно, а на обличчях частіше з’являється усмішка!

Культура (наша Совість) – Звичай.
Притаманні нашій території, од
Карпат – Поділля – Тавроморщини – Донщини,
тільки нам, бо за тим тисячі років реального буття.
А ми живі, раз про це з вами гомонимо.
Значить є, значить особливо сьогодні вкрай необхідне.
(Л. Безклубий)

Нам відомі декілька збірок, що були сформовані на основі спадщини, яку зберіг і передав Леонід Петрович Безклубий. Такі собі стислі записники, які дають розуміння суті Звичаю, писаних зі слів самого Леоніда Петровича, або з його нотаток та листів. Та ніде ми не зустрічали його особистої розлогої відповіді на тему «Звичай – це…». Лише окремі короткі висловлювання, тези «на полях», характерні примітки у різноманітних текстах, особливим чином виправлених текстах відомих усім пісень та власних віршах тощо. Спроби описати Звичай, формалізувати і звести його до якогось "застиглого" звичаєвого права марні:

«Упродовж тисячоліть Звичай, тобто сукупність правил поведінки людей, в Україні було суворо заборонено записувати. Так намагалися запобігти викривленню змісту Звичаю (фарисейству) під час його тлумачення – написане вважалося мертвим, а також з метою безпеки – щоб ворог не дізнався про слабкі місця. До того ж у старі часи Звичай охоплював усі сторони життя людини – від того, як вести бойові дії, до розподілу праці та прибутків у громаді» (О. Косуха).

В середовищі ідеологічних борців проти української України і проти України взагалі, однією з найпопулярніших тем є тема "злочинів УПА". Тема, звичайно ж, не нова. Подібні методи інформаційної боротьби використовувалися ще за часів розквіту Російської Імперії: «Гайдамаки не воины — Разбойники, воры. Пятно в нашей истории...». На що Великий Кобзар не вагаючись відповідав: «Брешеш, людоморе!». Але на відміну від Тараса Григоровича, сучасна українська ліберальна інтелігенція сором'язливо і винувато погоджується зі всіма ворожими звинуваченнями. Мало того, більшість лібералів починають з достойною найпідлішого раба готовністю вибачатися від імені всього українського народу за будь-які військові перемоги українських визвольних рухів від Хмельницького до Бандери, наче вони мають хоч якесь моральне право виступати від імені українського народу. Діяльність цих добродіїв-гуманістів інакше ніж деструктивною і антинаціональною не назвеш. Вона в чергове підтверджує той факт, що лібералів не можна і близько підпускати до державотворчих процесів.
На тему ліберальної українофобії пропонуємо увазі наших читачів статтю кандидата філософських наук Ігоря Лосєва "Нам треба, нарешті, визначитися".

...Я отримав премію імені Джеймса Мейса за громадянську позицію. Саме вона примушує мене сьогодні висловитися на правах рядового читача газети «День». Дуже багато духовних і соціальних виразок сучасної України, як у краплі води, відбивається в ставленні нашої ліберальної інтелігенції до українського збройного національно-визвольного руху. З одного боку, ці люди позиціюють себе як патріоти України, але водночас не визнають учасників визвольної війни 1940 — 1950 рр. на західних землях за те, що вони діяли «неліберально», «недемократично», «нетолерантно». Наскільки в принципі можуть бути «ліберальними» будь-які рухи, що ведуть збройну боротьбу, чомусь не запитують.

З 8 по 17 квітня 2011 року відбувся черговий плановий навчально-польовий табір «Холодний Яр» (2011). У заході взяли участь представники Київської, Рівненської та Олександрійської сотні Козацького братства бойового Звичаю Спас «Сокіл» (команди «Удай», «Кодра», «Бешка» та «Заграва»). Завданнями навчань було відпрацювання тактичних навичок, елементів взаємодії у групах та визначення рівня особистої підготовленості козаків.

Команди відзначені грамотами Товариства сприяння обороні України.Також, учасники польового вишколу вклонилися перед могилами та пам’ятними знаками звитяжців нашого Краю: скифів, коліїв-гайдамаків, холодноярських повстанців та партизан.

27 березня Рівненська сотня Козацького братства бойового Звичаю Спас "Сокіл" провела перший у цьому році плановий навчально-тренувальний зграй. Сотня висловлює подяку київській громаді та Клубу військово-прикладних систем бою за сприяння у підготовці.

У зв'язку з публікацією статті «Колодач» на офіційну адресу Козацького братства бойового Звичаю Спас «Сокіл» періодично надходять запити щодо можливого продовження цієї теми. Однак суть переважної частини листів зводиться до наступних моментів:
1. ТТХ даного ножа, начебто, не відповідають розумінню поняття «зброя». Тобто, на думку окремих осіб, цей ніж за своїми властивостями не може вважатися холодною зброєю і не є ефективним засобом ближнього бою. В основу цієї думки покладені різноманітні міркування, безумовно цікаві, але стовідсотково теоретичні;
2. Характеристики та особливості ножа не мають жодного значення: все залежить від вмінь та навичок самого бійця;
3. Які є можливості придбати колодач?
Оскільки всі інші міркування так, чи інакше обертаються навколо означених питань, то наша коротка відповідь, як здається, задовольнить переважну більшість тих, хто тим переймається.

У зв'язку зі збільшенням запитів стосовно напрямків роботи Клубу військово-прикладних систем бою, пропонуємо увазі читачів кілька офіційних документів, які розкривають деякі аспекти діяльності Клубу в поточному періоді.

Не хотілося б, аби помилки та старі образи, тенденційні підтасовування, фальшування фактів і подій усупереч логіці та здоровому глуздові тяжіли над сьогоднішнім днем і вносили недовіру у відносини між громадянами нашої молодої держави, як це було зі сталінським голодомором 1932—1933 рр. — геноцидом проти українського народу, Биківнею, Дем'яновим Лазом, Дрогобичем. Як і в питанні з голокостом, правда про національно-визвольну боротьбу нашого народу проти окупаційних режимів у 1930-х та 1950- х роках повинна восторжествувати. Для цього необхідно неупереджено переглянути та проаналізувати суспільно-політичні події тих часів в Україні, опираючись на нові архівні документи, які недавно стали доступними дослідникам.

Протягом останнього місяця відбулася ціла низка заворушень у арабських країнах. У Єгипті і Тунісі заворушення привели навіть до зміщення діючих президентів. На черзі Лівія, в якій вже йде громадянська війна. Варто зауважити, що в усіх трьох країнах є нафта. І не дивлячись на соціальні гасла протестуючих, головною рушійною силою революційних подій в усіх трьох країнах стали так звані радикальні ісламісти. До питання радикального ісламізму ми ще повернемося, а зараз звернемо увагу на думку, висловлену багатьма західними експертами: революційні події в арабських країнах стали можливими завдяки поширенню в донедавна закритому ісламському світі інформації про рівень і умови життя в країнах європейської цивілізації. Не можна не погодитися з тим, що це твердження в певній мірі справедливе, і тоді ми прямо підійдемо до теми нашої статті – інформаційної війни.

19 лютого 2011 року співробітниками МВС було заарештовано голову Закарпатської обласної організації Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олега Куцина, його заступника Руслана Поливка та голову Ужгородської міської організації ВО "Свобода" Томаша Лелекача, коли вони  на автомобілі поверталися з партійної наради зі Львова.

21 лютого 2011 року Воловецький районний суд Закарпатської області ухвалив рішення звільнити свободівців з-під варти, а також пред'явив звинувачення за ч.2 ст.296 Кримінального кодексу України "Хуліганство", тобто "грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, вчинене групою осіб, яка передбачає обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на строк до чотирьох років" за підпал угорського імперського монумента на Верецькому перевалі. Тепер їх будь-якої миті можуть повторно заарештувати за цим звинуваченням.

Клуб військово-прикладних систем бою, як і будь який інший клуб, школа, секція, у яких відбувається вишкіл, має власну статистику звернень щодо можливості «позайматись». Зазвичай при першому контакті ми одразу називаємо ряд організаційних, загальноприйнятих вимог і тим на перший час обмежуємося, бо розуміємо, що для окремої категорії населення навіть отримання довідки від лікаря-терапевта означає повну мобілізацію усіх організаційних та фінансових можливостей людини. І все ж мусимо констатувати, що справжній шок переважна частина «новобранців» переживає в той день, коли їм пропонується від слів перейти до справи і продемонструвати власний рівень фізичної підготовленості. З метою зменшити психічне навантаження на тих, хто у майбутньому прийде до Клубу ми мусимо прямо заявити: хлопці, серед нас нема чаклунів, ми не практикуємо ніяких «енергетичних» чи «безконтактних» видів боротьби, ми не володіємо секретними методиками типу «Один дохлий проти п’ятнадцяти амбалів» ( і ніхто на світі поки що не зміг довести, що такі методики існують). Ми впевнені що в бойових зіткненнях частіше виживають та перемагають психічно і фізично підготовлені люди.

У нас майже все класично. Як казали древні греки: хочеш бути здоровим – бігай, хочеш бути сильним – бігай, хочеш бути розумним – бігай. Перефразовуючи слова древніх, які у цій справі, вочевидь, розбиралися непогано, скажімо так: доведеться працювати (зокрема і бігати). В силу обставин ми на певний час призупинили оприлюднення статей (а отже і власної позиції) щодо питань, пов’язаних з вишколом у громаді. Але ми розуміємо, що недостатній об’єм інформації на нашому сайті стосовно цього питання створює спотворене уявлення про організацію нашої діяльності, форми, методи та засоби, якими ми користуємося у досягненні власних цілей. Постараємося виправити ситуацію у найкоротший термін.

16 лютого 1918 року нащадки запорожців утворили Самостійну Кубанську Народну Республіку, яка за рішенням делегатів Законодавчої Ради Кубані, була прилучена на федеративних умовах до України. Цьому передував з'їзд українських громадських діячів та представників українського населення Кубані (30 грудня 1917 року), у резолюції якого було вказано “про приєднання Кубані до України”, а також постанова Української Чорноморської Ради (4 січня 1918 р. в Новоросійську): « а) просити Українську Центральну Раду про приєднання і включення нашого Краю в Укр. Нар. Рес.; …в) довести про це рішення до відома Кубанської Законодавчої Ради і висловити побажання, щоб Кубанський Військовий Уряд, який безсумнівно поділяє Велику думку об'єднання всього українського народу в одну цілу і міцну державу, підняв би подібне питання і відносно спорідненого і близького нам Кубанського Краю…» .

Нажаль, ні Кубань, ні Україна не змогли в той час втримати незалежність.Попереду були роки боротьби, терору, депортацій і голоду. Але Правда рано чи пізно переможе, бо жодна імперія не може існувати вічно.
Боротьба за незалежність Кубані і України триває.

До 93-ї річниці проголошення самостійності Кубані, пропонуємо вашій увазі книгу Василя Іваниса «Боротьба Кубані за Незалежність».

12 лютого виповнюється 66 років з дня загибелі полковника УПА, командира УПА-Північ Клячківського Дмитра, більше відомого під псевдонімом Клим Савур.

Своєю невтомною працею, кипучою енергією, властивими йому організаторськими здібностями за короткий проміжок часу він добився створення потужних збройних сил УПА. Повстанські загони під його керівництвом у жорстоких боях з німецькими і московськими загарбниками загартувались, зміцніли й зросли у силі так, що на теренах Полісся і Волині зовсім прогнали окупантів та уможливили народові вільно жити і розвиватися.

4 лютого у львівській книгарні "Є" відбулася презентація видання "Альбом. Ніл Хасевич (1905-1952) ", яке впорядкував Богуслав Любів, що опікується Львівською галереєю українського військового однострою.

Ніл Хасевич — український художник-графік, активний громадський і політичний діяч, член Організації українських націоналістів і Української головної визвольної ради.

Мистецтво графіки було основним напрямком роботи Ніла Хасевича, як талановитого художника з власним новаторським стилем. З 1931 по 1943 р. роботи Ніла Хасевича експонувалися на 35-ти виставках, зокрема у Празі, Берліні, Чикаго, Лос-Анджелесі, де були відзначені дипломами та іншими престижними нагородами.

Та найбільше Хасевич прославився як ілюстратор летючок, листівок, підпільних видань, політичних карикатур, печаток, бланків для повстанців і навіть грошових знаків "бофонів". Його мистецтво "високо" цінувалося московськими окупантами.

Братство приєднується до організаторів презентації, тож пропонуємо до уваги наших читачів деякі з робіт Ніла Антоновича Хасевича.

11-12 лютого 2003 року засобами масової інформації було доволі оперативно розповсюджено повідомлення наступного змісту:

«Загинув Анатолій Єрмак, народний депутат минулого скликання
У вівторок увечері в Запорізькій області загинув народний депутат України другого та третього скликань, котрий входив до об’єднання “Антимафія”, Центральної ради Української республіканської партії “Собор”, Анатолій Єрмак. Як зазначили в Центрі громадських зв’язків МВС України, на трасі Запоріжжя—Маріуполь неподалік міста Пологи Запорізької області водій автомобіля ВАЗ 2107 Микола Єрмак виїхав на смугу зустрічного руху та зіткнувся з вантажним автомобілем МАЗ. У салоні легковика знаходилися, окрім водія, помічник народного депутата України Григорія Омельченка, народний депутат України минулого скликання Анатолій Васильович Єрмак та його син Олександр Анатолійович Єрмак. Через дорожньо-транспортну пригоду Анатолій та Микола Єрмаки загинули. Олександра з тілесними ушкодженнями госпіталізували до центральної районної лікарні. За попередніми даними, потерпілі поверталися до Херсона з села Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області, де були на похороні. Нині на місці аварії працює слідчо-оперативна група. До міста Пологи Запорізької області виїхали керівники Управління МВС України в Запорізькій області та Департаменту ДАІ МВС України».

Пропонуємо Вам статтю Тараса Махна, що побачила світ у 2008 році, тобто через п’ять років після трагедії, і яка як діагноз лікаря досить чітко називає «олімпійську» хворобу – амнезія.

Також до статті ми додаємо власні коментарі, які, як на нашу думку, можуть викликати певний інтерес тих, хто вбачає у назві статті гасло-заклик, але без частки «не».

Пропонуємо до уваги читачів вибрані статті нашого брата-козака з Білорусі Володимира Поветкіна: Болевые приемы на кисть у запорожцев , О болевых, о Спасе, гопаке и танцах... , Воины-звери .

Пан Володимир народився на Луганщині, де і отримав виховання від діда, який пробудив в ньому інтерес до козацької традиції і навчив тому що сам знав.

І куди б потім не заносило Володимира Поветкіна життя (а довелося йому пожити і в далекій Магаданській області), але козацьке зерно, закладене дідом на Українській землі, залишилося з ним і проросло.

Зараз пан Володимир живе з родиною в Білорусі, має власну школу бойових мистецтв і багатьох успішних вихованців. А головне - він правдивий козак-звичаєвець і білоруський патріот, як і козаки його громади.

Вже п’ятий рік Братство підтримує зв’язок і співпрацює з білоруськими козаками, сподіваємося що все заплановане нами, в тому числі і в цьому році, вдасться.

Слава Україні! Жыве Беларусь!

Про бій під Крутами було написано багато історичних розвідок, публіцистики і навіть поезії. Цей бій став легендою ще за часів УНР, а реальна подія і чинники, що призвели до такої ситуації, були непомітно зміщені на "задній план".

Досить тверезо і реалістично передумови і сам бій під Крутами описав полковник Віктор Роєнко в своїй статті "Крути" (Гамільтон-Київ, 1993-1994 р.р.):

"Найавторитетнішим джерелом опису бою під Крутами є звіт командуючого військовою частиною, яка вела бій під Крутами - тоді сотника А. Гончаренка. Цей звіт про перебіг бою ми й беремо за основу сьогоднішньої теми. В часі виголошення IV Універсалу Українською Центральною Радою, командував українським військом полковник Капкан. Він ще в грудні 1917 році вислав на оборону надзвичайно важливого вузла залізничного, на станції Бахмач, старший курс Першої ім. гетьмана Б. Хмельницького Юнацької військової школи під командою Ген. Штабу сотника Носенка.

Сучасна козаччина повинна стати тією могутньою силою, з якою повернеться здоров’я нації, вона має покласти край русифікації українців – цьому великому лиху…

Україна піде тим історичним шляхом, на якому її зупинила імперія. Ще збереглася молодь з прадідівським характером. Слід спрямувати її правильно."

(Іван Макарович Гончар, 10.09.1992 р.)

27 січня виповнюється 100 років від дня народження Івана Макаровича Гончара (27.01.1911-18.06.1993) - видатного українського громадського діяча, скульптора, художника, Духовного Батька Українського Козацтва (він був єдиним кому було довірено цю почесну посаду і сталося це в липні 1992 р. на Великій Козацькій Раді в Переяславі-Хмельницькому), справжнього Хранителя Священного Духу нашого народу.

Іван Гончар у розділі "Видатні постаті України"

26 січня 2008 року Батько Леонід Безклубий приєднався до наших предків в Лаві Безсмертних. Вічна пам'ять дійсним родовим Козакам, що скрізь віки боротьби, донесли Культуру досвіду нашого Ладу, суть родового та бойового Звичаю, Спадщину, яка дала сучасні сходи - молодь з прадідівським характером, борців за Україну і українське.

«Те, що це справа життя вашого ви зрозуміли. А що то для нашого народу і України в час цей зорезаповітний, через діло своє зрозумієте пізніше, може й увесь Світ… Радий, що виросли, що спадщина дала сходи і майбутній господар України як і колись, пішов у Бій за свій-наш Інтерес – Лад!» (Л. Безклубий).

Пропонуємо увазі читачів статтю Ігоря Лєбєдєва "Гопак и совесть" (журнал "Техника молодежи" №9, 1988р.). До цієї статті Леонідом Безклубим було написано лист-відповідь "Интерес моей мысли" , який прорвав завісу мовчання над українським бойовим Звичаєм.

В багатьох містах України відбулося святкування Дня Соборності. Були проведені гучні політичні акції, виголошені полум’яні промови… Але в більшості випадків День Соборності став лише приводом для вирішення поточних політичних справ, а про саму соборність нагадували переважно лозунги типу «Схід і Захід разом». Лише один епізод цьогорічного святкування дійсно привернув увагу до питання соборності, це виступ на львівському вічі президента Благодійного фонду "Україна-Русь" Ростислава Новоженця: " Говорячи сьогодні про Соборність, ми здебільшого говоримо про єднання Сходу і Заходу. Але це – не зовсім так, бо творці Акту Злуки вкладали в слово "Соборність" об’єднання всіх українських етнічних земель в одній українській державі…Ми втратили Лемківщину, Надсяння, Холмщину, Підляшшя, яке відійшло до Польщі, Берестейщину, Гомільщину, що відійшла до Білорусі, Стародубщину, Східну Слобожанщину, врешті-решт, Кубань, яка 28 травня 1918 року об’єдналася з Україною. Ми втратили Придністров’я, Мараморощину, Південну Буковину, яка ще сьогодні в Румунії. Отож у нас сьогодні немає Соборності, але ми повинні до того прагнути ".

Мапа французького картографа Боплана 1648 року. Сучасна Росiя - це "Moskovie", а Україна - це "Ukraina".

Нещодавно офіційний представник російської держави, Генеральний консул РФ у Львові Євген Гузєєв заявив , що «проект Україна» було створено Австрією для того, аби відділити її від Росії, а українську мову завезли до Львова більшовики. Не зважаючи на те, що Євген Гузєєв не професійний історик і філолог, він дозволяє собі в образливій для українців формі висловлювати власні історико-філологічні висновки, які, звісно, нічого спільного ні з наукою, ні з дипломатією не мають. Мабуть, приклад з Петром Чернишовим його ні чому не навчив.

Щоб з'ясувати деталі етнонаціонального становлення українців та росіян, які так несподівано потрактував офіційний представник російської держави, пропонуємо вашій увазі статтю Андрія Гануса «Росіяни, руські чи… москалі?» , з коментарем Братства.

В Україні знову набирає обертів проект духовної колоніалізації нашої держави. Методи цього проекту вже з перших днів характеризуються, як репресивні, провокативні та шахрайські - МП під прикриттям кримінальної окупаційної адміністрації здійснює масове захоплення храмів УПЦ КП, таємно реєструючи за фальшивими документами зміни до статутів незаконно переводять парафії Київського Патріархату в юрисдикцію Московського Патріархату, тобто Російської Православної Церкви. Про це нещодавно повідомив в своїй заяві для засобів масової інформації Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.

31 грудня 2010 року в Запоріжжі було нарешті «демонтовано» пам’ятник Сталіну.

Злочинна бездіяльність влади, невиконання нею законів, змусила українців вдатись до активних дій, починаючи від обливання фарбою(26 травня 2010 року, 60-ти річним С. Новіковим з Запоріжжя, обезголовленням «бюсту» Сталіна 28 грудня 2010 року невідомим мобільним підрозділом ВО „Тризуб” ім. С.Бандери, і закінчуючи 31 грудня 2010 року остаточною ліквідацією ідола міжнародного терориста, якого Запорізький обком компартії намагався, після події 28 грудня, «реанімувати» до 3 січня 2011-го.