Олександр Олешко

на головну

30 листопада Рада Отаманів Терського Козацького Війська розіслала звернення, з яким можна ознайомитися, наприклад, на дуже цікавому сайті з назвою "За единый русский народ". Цей додатковий штрих до загальної картини показує на кого, зокрема, розраховує в своїй інформаційній політиці сучасне Терське козацтво.

До написання цього звернення терських отаманів підштовхнули події, що відбулися в ніч з 26 на 27 листопада в місті Зеленокумськ Ставропольського краю. Місцеві козаки вступилися за честь дівчини, яку приїжджі чеченці намагалися зґвалтувати. Чеченці виявилися пов'язаними з охороною Кадирова, і у відповідь на претензії просто обстріляли козаків з травматичної, та імовірно, вогнепальної зброї. Серед постраждалих – семеро козаків і один чеченець, якому влучили в голову цеглиною. За наслідками конфлікту відкрито п'ять кримінальних справ, однак козаки побоюються, що справи проти чеченців будуть спущені на гальмах, як вже неодноразово відбувалося; тим більше, що в інциденті замішана сумнозвісна охорона Кадирова, яка в самій Чечні вважається страшнішою за будь-яку мафію. Тож претензії козаків цілком виправдані, але загальний зміст звернення викликає змішані почуття і відвертий негатив.

Зробимо невеликий екскурс в історію Терського козацтва у ХХ столітті. З 1917 по 1922 рік на території Терського Козацького Війська вирували криваві бої між козаками, більшовиками і горцями. 27 березня 1921 року більшовики виселили з рідних місць 70 тисяч терських козаків з родинами, з яких 35 тисяч були вбиті дорогою на залізничну станцію. 16 листопада 1922 року вже міцна радянська влада передала Кизлярський відділ ТКВ Дагестану. А 4 січня 1923 року новоутвореній Чеченській автономній області були передані землі станиць Петропавлівської, Горячеводської, Ільїнської, Первомайської і хутора Сарахтинський Сунженського округу. В 1927 році терцям була "прописана" примусова колективізація і "продразвьорстка", розстріли і виселення на північ.

Таким чином більшовики вирішили "проблему" терського козацтва: розділ території, масові виселення і розстріли, колективізація і голод – класика ленінсько-сталінської науки. Не забували більшовики і про заселення козацьких земель вихідцями з центральної Росії.

Потім була Друга Світова війна, в якій частина терців приєдналася до козацьких формувань у складі Вермахту – на них чекала бійня в Лієнці і сталінські табори. Ось з таким "результатом" увійшло терське козацтво в другу половину ХХ століття.

В 1944 році "народи-зрадники" чеченці і інгуші були масово виселені в Казахстан і Середню Азію, а Чечено-Інгушська Автономна Радянська Соціалістична Республіка була розформована, і її землі були розділені між сусідніми республіками.

В 1957 році Чечено-Інгушська АРСР була відновлена, але мудрим партійним рішенням чеченцям і інгушам дозволили повернутися не у всі райони. Таким чином десятки тисяч чеченців і інгушів були вимушені селитися в найближчих до рідних місць районах Дагестана і Ставропольського краю. Вся низка історичних подій від початку агресії Російської імперії на Кавказі і до повернення чеченців і інгушів з вигнання призвела до сьогоднішнього міжнаціонального конфлікту. Оскільки територія Північного Кавказу тільки за часів Радянського союзу була кілька разів переділена між різними територіальними одиницями, а населення перетасоване як карти в колоді, то склалися серйозні передумови до того, що відбувається зараз в Північно-Кавказькому Федеральному окрузі.

Але повернемося до Терського козацтва: 23-24 березня 1990 року відбувся малий Круг Терського козацтва, на якому було заявлено про відновлення війська. Цікаво, що козацтво обрало прокомуністичну позицію: "Терские казаки - за Великий Октябрь, за обновление общества, за дружбу между народами". Тож можна собі уявити, що за люди склали основу нового Терського козацтва.

Подальші події підтвердили, що ТКВ – провладна структура, яка відстоює імперські інтереси на Кавказі. Новітні терські козаки брали участь практично в усіх військових конфліктах, які за останні 20 років відбулися на Кавказі. Причому війна велася явно не за інтерес козаків, а за інтерес всюдисущого московського лаптя. Який інтерес терських козаків в осетино-інгушському конфлікті 1992 року? Ще важче зрозуміти їхній інтерес в війнах проти Грузії, остання з яких відбулася всього два роки тому.

Коли відбувався конфлікт навкруг острова Тузла, терське козацтво теж заявило про свою готовність повоювати проти України, з якої вела своє походження мало не половина історичного Терського Козацького Війська.

Голова Великого Військового Круга Терського Козацького Війська Н.Губорев 16 листопада 1920 року направив послу УНР в Будапешті звернення, в якому були наступні слова: "Терское и Кубанское Войска тесно связаны с Украиной кровным родством. Многие станицы Терского Войска еще только с 1864 г . переселены из Черниговщины и Полтавщины.

Мы радостно приветствуем освобождение правобережной Украины от большевиков и уверены, что скоро вся Украина будет совершенно очищена. Мы также надеемся с Божьей помощью своими силами сбросить большевиков и очистить наши области."

Тож виникає закономірне питання, хто ці люди, які видають себе зараз за терських козаків, якщо історичні терці відчували спорідненість з українцями і ненависть до більшовиків?

Зрозуміло, що є серед новітніх терських козаків і дійсні нащадки історичних терців (до речі, прізвище одного з поранених в Зеленокумську козаків - Дзига), і ті, хто розуміє справжній козацький інтерес. В 1996 році відбулася зустріч отаманів Центра і Півдня Росії, на якій була прийнята резолюція з закликом розформувати Головне управління козацьких військ при Президенті РФ. А в грудні того ж року відбувся надзвичайний Круг ТКВ, на якому були поставлені вимоги про припинення переслідування козаків за зберігання зброї, відділення від Чечні історичних козацьких Наурського і Шелковського районів та включення їх до складу Ставропольського краю, а також введення в ці райони козацьких батальйонів. 27 грудня в П'ятигорську пройшла рада отаманів козацьких військ Півдня Росії, яке підтримало в ультимативній формі вимоги ТКВ до Президента РФ. Звичайно, ніякі вимоги козаків (крім введення козацького мотострілецького батальйону в Чечню) не були виконані, а "бунтовщики" були просто виключені зі складу війська і замінені відданими владі людьми.

Тож зараз верхівку ТКВ складають люди, що відстоюють виключно інтереси російської влади, яка є спадкоємницею більшовиків і чужа козацтву за духом.

Тим більш, по-блюзнірському звучать слова зі звернення отаманів ТКВ: " История знает, кто истинный хозяин этих земель. Не нужно даже заглядывать в книги. Казаки заселили и освоили эти края и доказательством тому станицы и хутора – исконно казачьи поселения! Заметьте, не аулы, а станицы! Котляревская, Ессентукская, Наурская, Кочубеевская... Так почему нам создают невыносимые условия для проживания на исконной казачьей и русской территории?

… За наше гостеприимство нам же отвечают кровью. Что это за гости, которым надоели хозяева? Это вы пришли в наши станицы, а не мы в ваши аулы! А уж коли пришли, то соблюдайте наши правила и живите по нашим российским законам! "

Чомусь не згадують ці "ісконниє" жителі Кавказа, що деякі кавказькі народи за час російського панування просто зникли, а найбільший північнокавказький народ – черкеси, були майже повністю винищені і вигнані зі своїх земель, і їхні землі зараз розділені між Краснодарським краєм та Північно-Кавказьким Федеральним округом. І верхом російського блюзнірства буде проведення в 2014 році олімпіади в Сочі, якраз на 150 річницю перемоги Росії над черкеським народом. 21 травня 1864 року російські війська відзначали кінець війни з черкесами, в якій загинуло 1.5 міліони чоловік – більше 50% всього народу. Із Сочі було депортовано в Туреччину під загрозою смерті близько 1 млн черкесів, що вижили у війні. Зараз 90% черкесів живе у вигнанні зі своєї Батьківщини, а на Кавказі черкеси стали одним з найменш чисельних народів.

Ситуація на Кавказі складна настільки, що може вирішитися тільки ціною великої крові, і більшу частину цієї крові доведеться пролити росіянам, як платню за імперський терор і гноблення цілих народів. Чи стане мудрості у сучасних терських козаків налагодити власне життя, а не боротися за догниваючий труп імперії, покаже час.

Олександр Олешко, Козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл"