День захисника Вітчизни. Звучить променисто! Але звернімо увагу на дату і що саме за нею криється, – і здивуванню не має меж! Чиїх богів, чиїх кумирів на державному рівні ми так вшановуємо?..

Свято не наше. Це факт! Але міф про "нєсокрушимую і лєгєндарную" живе і підживлюється. А що за ним? Сусіду, як кажуть сусідське, нам своє. Спробуємо від'єднати "ковбасу від мух".

Легенди про Червону армію ходили від самого початку її створення. Щоби нас не звинуватили в упередженості, звернемося до офіційних документів, які виходили з-під пера червоноармійських ватажків та представників радянського апарату. Зі спогадів Першого секретаря ЦК КПРС Хрущова дізнаємося : "У 1920 р. ми, розгромивши денікінську армію, вийшли до Новоросійська.

Наш 74-й полк 9-ї стрілецької дивізії зайняв Тамань... У Краснодарі нас розташували в Будинку благородних д івчат з парком, чудовими залами, спальними кімнатами, тумбочками біля кожного ліжка. Цей будинок зайняли бойові, але не такі благородні бійці. Вже через два дні до туалету увійти було неможливо, тому що люди не вміли ним користуватися. Спочатку його загидили, а потім узялися за парк. Через місяць і до парку ходити стало неможливо".

Тепер візьмемо "найгероїчнішу, легендарну" Першу Кінну будьоннівську армію. Гучні перемоги над мирним населенням вже тоді схвилювали частину вельми не сентиментального більшовицького керівництва.

До центру безперервно надходили повідомлення про страшенний бандитизм, що його чинять червоні бійці. Воєнком 42-ї стрілецької дивізії Чорний доповідав : "Немає жодного населеного пункту, у якому побували будьоннівці, де не чувся б безперервний стогін мешканців... Виламували скрині, відбирали жіночу білизну, гроші, годинники, столовий посуд та інше. Надходили заяви про зґвалтування й мордування. Коні вводилися до кімнат".

Відомий діяч ЧК Петерс також повідомляв: армія Будьонного "почала займатися грабіжництвом, пиятикою у Ростові. Про погроми будьоннівців місцеві товариші розповідають жахи... приводять до штабу різних жінок, аж до вуличних" . Ще один чекіст Мельничанський свідчив : "у містечку Любар був влаштований справжнісінький погром, причому, за розповідями, там було убито близько 60 євреїв... у містечках Прилуки й Вахновці розгромлені винні заводи, були погроми. У Прилуках убито 21 чо­ловік, 12 поранених і багато зґвалтованих жінок і дітей. За розповідями обивателів, жінок ґвалтували на вулицях на очах у всіх, чимало з дівчат погарніше взято до обозу. У Вахнівці 20 убито, кількість поранених і зґвалтованих невідома і спалено 18 будинків" . А начальник політвідділу армії Жилинський, який сам разом з будьоннівцями прой­шов частину їхнього "героїчного" шляху, писав : "Ком­склад пиячить, грабує разом з червоноармійцями, наказує ординарцям своїм доставити для них курей, гусей, одяг, а іноді й золото та інші коштовності... Військовополонених роздягають; порубали 150 полонених, захоплених у Новоград-Волинську. Населення Житомира та Бердичева геть чисто пограбоване... До Червоної Армії ставляться з недовірою, а часом і зі злістю, завдяки постійним реквізиціям коней, підвод та різних продуктів" .

Витяги з документів Херсонсь­кого обласного державного архіву: "у Тягинській волості чеовоноармійці не випускають на поле селян для сівби… сівба озимини та молотіння припинилися. Бориславському районі при пересуванні Лат дивізії хуторах Іванівна Криті колодязі спалено багато соломи полови багатьох пограбували", "Білозерні був випадок селяни рушили поле засівати озимі хліба для Червоної армії. Селян Івана та Григорія Здибай червоноармійці наздогнали за селом побили їх і відібрали коней", Великій Олександрівці 1-а стрілецька дивізія вправлялася бомбометанні зайнявши для цього ділянку селянина Боберця і зіпсували озимину, "у Новосевастопольській волості загін 51 Дивізії ні у кого не запитуючи забирає лишки підвод на протести відповідає лайливими словами". У січні 1921 р. окружний продкомісар доповідав Херсонському повітвиконкому: за час з 1-го по 15-е жовтня 1920 р. військовими час тинами, що проходили, зовсім не виконувався наказ по армії про залишення 60% транспорту для обслуговування продовольчих потреб, в усіх районах військові частини забирали усі 100% транспорту. Будьоннівські частини 4 та 6 дивізії у м. Володимирівці самовільно, без відома райпродкомісара забирали борошно зі складів, заготоване для сівби зерно та інші продукти, забрали усі... лантухи, призначені для виконання розкладки. Причому, ніяких виправдальних документів не залишали. Окрім того, ці ж частини грабували усіх селян без винятку, не роблячи різниці між куркулями і бідняками. У Бериславському районі частинами 9 латполку були забрані підводи мобілізовані для обслуговування продовольчих завдань, причому був побитий прикладами гр. Федір Шаповалов, у побитті його взяв участь командир Лат-полку. Продагент Галаганов був побитий палицями тими ж частинами Латполку, причому сіно, яке він віз, було скинуте з гарби, а остання відібрана" .

Усе це не повинно дивувати. Адже, усупереч багатотомним опусам радянських псевдоісториків про робітничо-селянський склад Червоної армії, член Реввійськради радянської республіки, один з творців цієї армії Окулов заявив: армія Будьонного складається з "декласованої вольниці, для котрої нічого не потрібно, лише "трішечки різати, — кого, за що — це рішуче байдуже . Найпоширенішими серед червоноармійців гаслами були: " За Совєти без комуністів!", "бий жидів, рятуй Росію", "Розіб'ємо козаків, а потім візьмемося за комуністів" . Легендарні вояки за доповідною "всеукраїнського старця" Петровського "громили наших продзагонівців, не давали заготовляти хліба, брали усе собі, говорячи, що жидів і комуністів годувати не треба. Це було у Лубнах Полтавської губ. І у Єлизаветграді Миколаївської губ." Серго Орджонікідзе спокійнісінько визнавав, що у Червоній армії "пияцтво і грабіжництво давнє явище" . Тієї ж думки дотримувався і Ворошилов: "у нас, як і раніше, буяє бандитизм, горлохватство і навіть розбій . Тож не дивно, що за визнанням Окулова, "при наближенні наших військ мирне населення нерідко озброюється, чинить нам відчайдушний спротив, а в разі поразки поголівно тікає, захоплюючи з собою усе, що можливо, а лишки ховаючи, або знищуючи" .

Повний розвал Робітничо-селянської Червоної Армії став темою обговорення військової секції VIII з'їзду РКП(б) у березні 1919 р. Той таки Окулов навів приго­ломшуючі факти : "політичний комісар "Стальної дивізії" доповідає, що у дивізії застосовується тілесне покарання — нагаї. Політичний комісар 1-ї камишанської дивізії від 20 листопада доповідає, що у дивізії застосовується пороття. На­чальник Вольської дивізії від 19 листопада повідомляє, що у дивізії мордобій. Політичний комісар революційного імені Троцького полку б'є червоноармійців. Начальник військового контролю від 27 листопада доповідає, що у камишанській дивізії створений тимчасовий польовий суд, який виніс вирок до тілесного покарання у трьох випадках, а командир дивізії віддав цей наказ. Це значить, що фізичне покарання у комуністичній армії було узаконеним інститутом, який ніхто ні від кого не приховував" . У даному випадку мова йшла про 10-у армію на чолі з ще одним легендарним тричі героєм Ворошиловим. А ось витяги з наказів по Таманській армії: "Глушкову, звинуваченому в образі дією фельдшера Степанченко, дати 50 ударів канчуком. Логутіній, зви­нуваченій у видачі товаришів, дати 50 канчуків. Арутюнову Меліку, звинуваченому у перекуповуванні та продажу старого плаття з метою спекуляції — дати 50 канчуків. Грибенку Павлу за пияцтво, крадіжку спирту і словесну образу рот­ного командира дати 25 канчуків. Охотникову дати 150 канчуків, по 50 канчуків щоденно; Щербакову — дати 35 канчуків; Крюкову — дати 25 канчуків..."

Не дивно, що до такого війська ніхто добровільно йти не хотів. Нарком військово-морських сил України Подвойський доповідав: "військовозобов'язані дійсно збиралися на збірні пункти у великій кількості, але там починалися імпровізовані мітинги, йшла відверта сильна протирадянська агітація, наростало збудження, що набирало місцями загострений характер (Суми, Валки, Богодухів, Мерефа, Зміїв), і у кінцевому результаті мобілізовані розходилися по хатах" . Не менш характерні й слова Сталіна, мовлені на тому ж з'їзді РКП (б): "елементи неробітничі, які становлять більшість нашої армії — селяни, вони не будуть битися за соціалізм! Не будуть! Добровільно вони не хочуть битися... непролетарські елементи, що складають більшість нашої армії, битися добровільно за комунізм не хочуть" . Дійсно, влітку 1918р. Червона армія отримала лише 19,6 % запланованих за мобілізацією військовозобов'язаних. Тоді ж Ленін, Сталін, Подвойський пропонують головний аргумент більшовизму — репресії. Так, "вождь світового пролетаріату" кидає гасло: "потрібна залізна дисципліна... Без дисципліни заліза, без дисципліни, здійснюваної, між іншим, пролетаріатом над середнім селянством, нічого здійснити не можна". Йому вторить Сталін: " ці елементи примусити воювати, йти за пролетаріатом не лише у тилу, а й на фронтах, примусити воювати з імперіалізмом" . Насилля викликає спротив населення. У 1919-1920 рр. нараховувалося 2.846.000 дезертирів з Червоної армії. Тому начальник мобілізаційного управління Всеросголовштабу Лебедев визнав: "чисельність армії до цього часу достеменно встановити не вдалося" . Більш того, лише за три місяці 1919 р. в Україні відбулося 328 повстань проти більшовицької влади, на придушення яких було кинуто 180 000 бійців начебто "робітничо-селянської" армії. У цій війні не було місця поняттям честь, совість, мораль, милосердя, любов до ближнього. Адже сам головнокомандувач більшовицьких військ Троцький наказав усім усвідомити, що "нашій Червоній армії поставлена настільки велика мета, що ніякі жертви не можуть вияви­тися надто високими задля її досягнення" . Йому відлунював командувач радянськими військами в Україні сумновідомий каратель Муравйов, який, за свідченням секретаря армійського комітету 1-ї революційної армії Цвангер, гукнув до своїх вояків : " Наше бойове завдання — взяти Київ. Після взяття Києва ви можете повернутися додому і влаштувати свої справи. Що стосується ваших потреб, то після взяття Києва ви усім будете задоволені. Йдіть у Київ і беріть його. Усе ваше. Жаліти київських мешканців нічого. Вони терпіли гайдамаків — хай узнають нас і отримають відплату. Ніякої жалості до них. Кров'ю заплатять вони нам. Коли треба, то каменя на камені не залишимо" . Цей Муравйов — улюбленець Леніна — відомий такими страшенними жорстокостями в Україні, що навіть шеф ЧК Дзержинський визнав: "Гірший ворог наш не міг би нам стільки нашкодити, скільки він приніс своїми жахливими розправами, розстрілами, самодурством, наданням солдатам права грабування міст і сіл" . Та ба! Через кілька днів відкликаний до Москви і заа­рештований за перевищення службових повноважень, цей більшовицький убивця був призначений на Східний фронт, де повністю віддячив своїм благодійникам — підняв проти комуністів заколот. Воістину, "нєсокрушімая і легендарная"!

Та ж чи він один такий "добродій"? Ось Гавен, член Кримського ревкому, б'є себе у груди: " Вважаю необхідним нагадати, що я застосовував масовий червоний терор ще у той час, коли він ще партією офіційно не був визнаний. Так, напр., у січні 1918 року я, користуючись владою гол. Севаст. Військово-Револ. комітету, наказав розстріляти понад п'ятсот офіцерів-контрреволюціонерів" . Не менш колоритна постать — Аркаша Голіков, він же Гайдар, котрий у 14 років став більшовицьким бойовиком, а у 17 — командиром полку.

За власним визнанням, у його полку "нагайка використовувалася при допитах бандитів за наявності доказів , а замість підписів на офіційних документах він умокав кров з надрізаної руки. Закінчилося сумно: вищий командир рішуче написав доповідну: моє враження: Голіков за ідеологією неврівноважений хлопчисько, що скоїв, користуючись своїм службовим становищем, цілу низку злочинів" і навіть вимагав його судити і розстріляти. Замість цього Гайдара віддали на огляд лікарів, які встановили діагноз:"травматичний невроз" — невиліковне стійке порушення сну, тимчасове зниження інтелектуальних здібностей, схильність до жорстокості, збудженість. Гайдара виключили з партії за "жорстоке поводження з полоненими" . Через багато років він писав у власному щоденнику, що йому часто " снилися люди, убиті мною у дитинстві " .

А це, вибачте, вже далеко не міфи!

ЦГАСА. Ф. 17530. on. 1. д. 64

КРАТКАЯ ИНСТРУКЦИЯ ПО БОРЬБЕ С БАНДИТИЗМОМ И КУЛАЧЕСКИМИ ВОССТАНИЯМИ.

Утверждена СНК УССР

20 апреля 1920 г.

I. Общие положения.

1. Борьба с бандитизмом и кулаческими восстаниями должна вестись самым беспощадным образом, имея главной целью захват во что бы то ни стало руководителей банд, их помощников, штабы и материальную часть...

10. Основными задачами борьбы с бандитизмом и повстанчеством являються:

а) Уничтожение банд и отдельных бандитов;

б) уничтожение главарей и их помощников;

в) поголовное обезоруживание населения;

г) предупредительные и карательные меры по борьбе с бандитизмом и повстанчеством;

д) агентурная разведка;

е) обращение серьезного внимания на практическую работу по расслоению деревни.

IV. Поголовное обезоруживание населения.

...26. Отобранию у населения подлежат все виды вооружения и воинского снаряжения.

28. В оповещении о сдаче оружия указывается срок и место сдачи.

29. По происшествии срока в случае неудовлетворительных результа­тов добровольной сдачи производится поголовный обыск.

31. В районах, особенно сильно охваченных бандитизмом, подвергать селения военной блокаде, об'являя в каждом случае срок, в течение которого оружие сдается безнаказанно, после чего к лицам, у которых при обыске будет обнаружено оружие, применять самые репрессивные меры, вплоть до расстрела.

V. Предупредительные и карательные меры.

33. В целях предупреждения бандитизма и восстаний надлежит брать из мест, где есть данные о подготовке таковых, заложников из кулаков из числа лиц влиятельных, или подозрительных по соучастию или сочувствию бандитам или повстанцам.

35. Населению объявляется, что в случае ухода местного населения в бандитские шайки, или участия в восстании, или же иных враждебных действий против оперирующих в данной местности или пункте воинских частей, их начальников, учреждений и агентов Советской власти заложники будут расстреляны (вид О.Ч.) .

36. Под круговой порукой населения возложить на все села каждого района ответственность за какое-то ни было волнение, а тем более выступление, для чего соответствующими приказами обязать население доводить до сведения начальника ближайшей воинской части или ревкома о всех подозрительных лицах, замеченных в селах; предоста­вить населению право самому арестовывать и задерживать лиц, агитирующих и выступающих против Советской власти с препровожде­нием таких в местное ЧК.

37. В районах или местностях, наиболее охваченных бандитизмом или освобожденных от банд и восстаний, но являющихся очагами бандитско­го движения, предоставить право губернским военкомам изъять все мужское население, способное носить оружие (от 19 до 45 лет) препровождая таковое под конвоем в окрвоенкоматы для зачисления (вид О.Ч.) :

а) из трудового населения — в запасные части округа

б) из нетрудового (кулаков и буржуазного) в тыловое ополчение округа.

38. В случае явно выраженной враждебности населения, укрыватель­ства и упорной невыдачи бандитов и повстанцев, на данное население может быть наложена та или иная кара.

39. Такими мерами могут быть:

а) контрибуция продуктами продовольствия;

б) контрибуция денежная;

в) производство выселения и изъятие семейств главарей, зачинщиков восстаний, конфискуя все имущество и передавая его бедноте;

г) обстрел селения;

д) его полное уничтожение. (вид О.Ч.)

ЦГАСА, ф. 25880, on. I, д. 282, л. 84—85.

ЦГАВО Украины, ф. 3204, on. I, д. 41, л. 5—6.

ПРИКАЗ

КИЕВСКОГО ОКРУЖНОГО СОВЕЩАНИЯ ПО БОРЬБЕ С БАНДИТИЗМОМ ОТ 30 МАЯ 1921 г.

...Советская власть в лице V Всеукраинского съезда Советов зная, что среди бандитов, опутанных атаманами, много честных тружеников, объявила амнистию и дала возможность всем желающим вернуться к мирному труду. Срок закончен 15 мая. С оставшимися в бандах и их сообщниками Советская власть будет вести беспощадную борьбу.

1. Наряду с политической работой, разъяснением истинного лица руководителей бандитизма и истинной сути Советской власти, необходи­мо установить строгую ответственность наиболее зажиточной части населения за деятельность банд.

Для этого постановлением уездных совещаний в каждом селе или хуторе подозрительных по бандитизму районов, специальные комиссии намечают из числа наиболее зажиточных и влиятельных граждан ОТВЕТЧИКОВ, на которых возлагается ответственность за всякое проявление бандитизма в районе данного селения.

2. Ни один случай проявления бандитизма не должен оставатися безнаказанным. В случае убийства или ранения в селе бандитами представителя Советской власти, красноармейца или члена комнезаме расстреливается из ответчиков двойное число . (вид О.Ч.) Вопрос, кто именно, решается жеребьевкой, которую тянут все ответчики.

Примечание: В случае сокрытия тел убитых кара увеличивается вдвое (вид О.Ч.) .

3. Если убийство произошло между населенными пунктами, отвечают ответчики соседних селений.

5. Избавиться от наказания (расстрела) в данном случае можно лишь выдачей действительных виновников, в том случае, если их удается взять, или оказанием Советской власти особенных услуг по борьбе с бандитизмом.

7. В случае поимки бандита или дезертира, о котором своевременно не было сообщено органам Советской власти или в случае обнаружения у кого бы то ни было оружия, ответчики платятся штрафом; пара лошадей или коров или 200 пудов хлеба за незарегистрированного бандита, дезертира, пулемет; 1 свинья, пара овец или 20 пудов хлеба за незарегистрированную винтовку. Штраф взимается по принципу круговой поруки.

8. В случае поимки в селе вожака штраф увеличивается впятеро. Кроме того один из ответчиков подлежит расстрелу. (вид О.Ч.)

9. За каждый установленный случай ночевки в селе банды или поддержку последней продовольствием или обозом, ответчики платят так же, как за поимку одного бандита.

11. Наравне с ответчиками отвечают граждане, в домах которых находили приют бандиты.

12. Имущество семейств, члены которых находятся в бандах, конфискуется, если бандитом является сам хозяин — полностью, если одни из сыновей — наполовину.

15. Рядовой бандит, попавший в банду по темноте, пропустивший срок явки по амнистии, может заслужить прощение выдачей главарей и лиц, склонивших его к поступлению в банду.

Окружное совещание по борьбе с бандитизмом

ЦГАСА, ф. 25880, оп. 1, д. 282, л. 30.

ЦГАВО Украины, ф. 3204, оп. 1, д. 41, л. 7.

ИНСТРУКЦИЯ

к приказу Окружного совещания по борьбе с бандитизмом “О намечении ответчиков”

1. Назначение ответчика должно происходить первоначально в районах, наиболее излюбленных бандитами и должно производиться наиболее торжественно... (вид О.Ч.)

4. Вообще иметь ввиду, что главной целью создания института ответчиков является отнюдь не немедленный разгром бандитизма путем репрессий, а внесение раздора и расслоение в села (вид О.Ч.) , создание атмосферы, когда каждый бандит будет бояться, что его выдадут. Ответчик, опасаясь репрессии, будет при случае выдавать бандитов, а затем, опасаясь мести с их стороны, может быть использован как старательный осведомитель.

5. При применении репрессий, особенно расстрелов, по отношению к ответчикам, бить на психику неторопливым приготовлением к жеребь­евке и т. д., давая возможность выкупить жизнь (вид О.Ч.) (или имущество) выдачей действительных бандитов.

6. Вообще рекомендуется путем террора ставить ответчиков в такие условия, чтобы они становились открытыми врагами бандитов, тогда и уволившись за заслуги от ответственности, они останутся осведомителями и помощниками Советской власти в борьбе с бандитами из страха мести со стороны последних.

7. Раздачей конфискованного имущества и штрафов незаможникам и мерами политического воздействия следует создавать в селе обстановку, когда бандиты и ответчик будут бояться доносов с их стороны. Незаможники же будут заинтересованы в выдаче тех и других. Вознаграждение дающего сведения должно идти либо путем общего увеличения фонда комнезаме, куда поступает по приказу половина конфискованного, либо секретно из премиального фонда.

Если же незаможник рискнет выступить открыто, это следует всячески поощрять, предоставив ему одному конфискованное у вы­данного им бандита имущество.

Председатель ЗАТОНСКИЙ

Члены ПЕТИН

ИВАНОВ

ЦГАВО Украины, ф. 3204, on. 1, д. 8, л. 109.

Циркулярне

О наложении натуральных взысканий на волости и села в порядке борьбы с бандитизмом.

В развитие п. 20 Инструкции по борьбе с бандитизмом от 8 декабря 1920 г. о конфискации частично или полностью имущества у бандитов и лиц, причастных к бандитизму, устанавливается:

1. В отношении волостей и сел, являющихся очагами бандитизма или оказывающие ему активное содействие и поддержку, применить, кроме обычных репрессий военно-административного характера, взимание контрибуции продуктами сельского хозяйства и скотом сверх причитающихся в них взносов продналога.

2. Контрибуция продуктами продовольствия может быть наложена только в том случае, если селом или волостью уже окончены обязатель­ства по взносу продналога, или же тогда, когда сумма подлежащего к взносу слишком незначительна по сравнению с зажиточностью села и наличием в нем крупных хозяев; контрибуция налагается на кулацкий элемент деревни и не должна затрагивать бедноты.

3. Контрибуция натурой налагается по постановлению губернских и уездных Постоянных Совещаний по борьбе с бандитизмом, а также ревтроек при истребительных отрядах (вид О.Ч.) . Уездсовещание должно неуклон­но следить за тем, чтобы контрибуция взималась только по постановле­нию указанных в сем органов и в точном соответствии с правилами настоящей инструкции.

4. В постановлении губернских и уездных совещаний о наложении контрибуции продуктами продовольствия должна быть указана причина, вызвавшая применение этой меры к данному населению, а равно количество подлежащего к сдаче скота, точно определено количество и название подлежащих конфискации продуктов и весовая величина каждого из них в отдельности.

5. На все взятые в порядке контрибуции продукты составляется акт, копия которого остается в местном волисполкоме, а подлинный препровождается в уездное Постоянное совещание по борьбе с банди­тизмом, которое, в свою очередь, представляет копию с акта местному продоргану. Никаких других квитанций об изъятии продукта, кроме составленного таким образом акта, не выдается.

6. Изъятое в порядке контрибуции продовольствие обращается прежде всего на довольствие воинских частей, ведущих борьбу с бандитизмом ("так пусть же красная, сжимаєт властно, свой штик мозолістой рукой" О.Ч ), а излишки поступают в местные продорганы при особом учете.

Що йшло за цим і як це відбувалось. Тільки факти…

ЦГАВО Украины, ф. 3204, оп. 1, д. 20, л. 40—41 об.

КРАТКИЙ ОТЧЕТ

КУПЯНСКОГО УЕЗДНОГО ПОСТОЯННОГО СОВЕЩАНИЯ

ПО ПРОВЕДЕНИЮ УДАРНОГО МЕСЯЦА БОРЬБЫ С БАНДИТИЗМОМ

С 1 АПРЕЛЯ ПО 1 ИЮНЯ 1921 г.

В течение ударного периода Купянским уездсовещанием через ревтройку на кулацкие элементы за сочувствие бандитизму и в мерах пресечения такового были применены карательные меры и репрессии, которые дали следующие результаты:

Скажіть ну хіба це не вершина мудрості і далекозорості "вєчних борцов за народноє счастьє" – "… предоставить право губернским военкомам изъять все мужское население, способное носить оружие (от 19 до 45 лет) препровождая таковое под конвоем в окрвоенкоматы для зачисления" … – в запасные части округа – і далі під наглядом пильного ока секретаря партячейки, такого собі Шмулькінсона, та загону ЧОНівців за спиною кидати "изъятих" із штиками на рідне село?!! А було ж таки! І це далеко не фантазії. Чого вартий приклад Хвильового (Фітільова), який знищив власноруч свою матір! Отак українці вже в двадцятих перетворювалися в хахльонков з єдиною надією – вижити! Вижити – дзуськи! В тридцятих навіть найзавзятіших – Коцюбинського, Примакова, Скрипника, Блакитного, того ж таки Хвильового і т.д., і т.д. – настигла черга попередників, тих кого вони знищили, своїх же, своїх братів українців. Іншого не могло й бути, зрада цінна ворогові – зрадник нікому !

Отака історія "Нєсокрушимой і лєгєндарной красной армії"…

Святкуймо! Святкуймо день своєї ганьби…

При підготовці розвідки використані матеріали Сергія ГЕЙКО, м. Берислав, Херсонської області, Оксани ГАНЖІ, кандидата історичних наук, м. Київ