«Спадщина усім українцям. Хто того вартий, і кому вона потрібна.»
(Л.П. Безклубий)
Слову навчити не можна, воно повинно погукати тебе.
(карб)

Декілька років тому до нас звернувся Анатолій Бондаренко з проханням прибрати з офіційного сайту Братства «Сокіл» карби та деякі інші матеріали цього ж порядку. Мотивація була наступною: через копіювання іншими інформаційними ресурсами свідомо чи несвідомо  у тексти вносяться недоречні зміни, а помилки множаться з геометричною прогресією. Й хоча процес «розконсервації», оприлюднення карбів, переказів, інформації про боротьбу спас-гопак тощо, як «ключиків» до Звичаю народного, був організований та запущений зовсім таки не нами (і це було виправдано ситуацією, що склалася на початку 90-х років), все ж з нашого сайту карби ми прибрали. Тим не менш, проблема залишилася невирішеною, оскільки далеко не тільки і не стільки наш сайт був першоджерелом розповсюдження згаданої інформації.

Карби і пара переказів – це, безумовно, далеко не вся звичаєва спадщина Леоніда Петровича Безклубого, але оскільки вони були найбільш розтиражовані, то опинилися в центрі уваги.

Архів Козацького братства має у своєму розпорядженні біля десятка примірників різних друкованих видань, газетних статей тощо, в яких, нажаль, окремі карби та перекази подаються таким чином, що їхня суть, за рахунок начебто невеличких помилок та виправлень значно змінюється, іноді з точністю до навпаки. Причому, зазвичай, різні джерела подають карби в обмеженій кількості та у вільному «наборі», що викликає плутанину та створює підстави до маніпуляцій, вигадок і перекручень.
Для прикладу наведемо брошуру під назвою «Український бойовий звичай на Запорозькій Хортиці» від видавничого центру «Запорозький Спас» (редактор – О.Черненко, коректор – О.Давидова), яку було видано тиражем 1000 примірників та розповсюджено, головним чином, серед учасників V-го Міжнародного фестивалю козацьких бойових та традиційних мистецтв (Запоріжжя, 2001 рік). Під заголовком «З давніх часів» було опубліковано більше двох десятків карбів та витягів з них. Одна з помилок, що «вкралася» є класичною – замість словосполучення «Род-життя час» було використано незрозуміле «Роджипіття час».
В «карбі», що подається за номером 8 того ж видання читаємо: «… не гідно дивитись мАрно на те, що вої в герці», тоді як правильно цей карб звучить так: «…не гідно дивитись мИрно на те, що вої в герці…». А представлений варіант Словозаповіту порогового починався словами «До тих пір, доки молодь з молоком матері та від старшини НЕ буде всотувати несприйняття зверхності ...». Оце виділене нами «НЕ» у даному випадку також є, як мінімум, прикрою помилкою, бо його там не мусить бути взагалі.
Показовим прикладом є й оприлюднений декількома ресурсами, зокрема сайтом ВГО «Всеукраїнська Федерація «Спас» (http://spas.zp.ua/index/0-35), текст Супойського переказу. Наведемо його повністю та прокоментуємо ті помилки, які трапляються найчастіше і, як на нашу думку, є суттєвими:

СУПОЙСЬКИЙ ПЕРЕКАЗ

Записаний у нащадка чорноморських козаків Л.П. Безклубого, (цей переказ є його родовим переказом);

Колись в сиву давнину народив БАТЬКО КОЛО з МАТІР’Ю ДАЖ-ЗЕМЛЕЮ ГРОЗОВОЮ під час днини, грози (в оригіналі так: «…під час нічної грози…») люд вкраїнський опалені дерева та й дав їм землю з півночі на опівдень до моря (в оригіналі так: «…з півночі на опівдень од моря до моря…») та з заходу на схід до Дунаю до Дніпра, Дону (в оригіналі так: «…од Дунаю до Дніпра-Дону…») та й заповів їм не ходити за ту землю та не оддавати, а щоб сильні були пов’язав СЛОВОМ: поки шанувати будете мене з матір’ю (в оригіналі це слово записане з великої букви, що несе за собою інше смислове навантаження: Матір) та слово оте Стосове будете незборимі (в оригіналі так: неуборимі), доки бринітиме отой звичай (в оригіналі - Звичай ) в совісті душі вашій, та дав брата свого місяця (в оригіналі – Місяця) на сторожу козацтву тому характерному, щоб берегли землю ту денно і нощно, а щоб вправні були та згрунтовані (в оригіналі – згуртовані) то докинув вісім променів своїх козацьких на небо, щоб у скруту поглядали на Воза тою (в оригіналі – того) та знали в чім сила їхня козацька. Й була од БАТЬКА сторожа чорна зненавість безмежна та завбачливість розуму од підступу межи товариства, неправди проти звичаю (в оригіналі – Звичаю) та ворога лють, а од МАТЕРІ ЗЕМЛІ ГРОЗОВОЇ любов безмежна до люду, Краю, сім’ї своєї така червона аж багряна, як сполох небесний.

Зовсім «свіжий» зразок цієї ж проблеми нам зустрівся у книзі Ю.О. Шилова «Трипілля: аратто-арійсько-українські казки» (Київ: Аратта, 2008. – 66 с.). На дванадцятій сторінці Юрій Олексійович наводить збережений родом Гладких – Чорних – Безклубих «Супойський переказ»:
«Колись у сиву давнину народив Батько Коло з Матір’ю Даж-землею грозовою під час нічної грози люд вкраїнський, та й дав їм землю …».
Далі за текстом правильно. Але вказаний уривок мусить виглядати так:
«Колись у сиву давнину народив Батько Коло з Матір’ю Даж-землею грозовою під час нічної грози люд вкраїнський, ОПАЛЕНІ ДЕРЕВА, та й дав їм землю …».
Опалені дерева або чорнухи деревляні - це Деревляни, доволі відоме плем’я, і таке уточнення у тексті переказу багато про що говорить. У такому вигляді шанованому вченому текст переказу надали люди, які і раніше не відрізнялися особливою точністю в подібних речах, тож особливо дивуватися не слід.

Враховуючи все вищенаведене, ми вирішили повернути до розділу «Звичай» карби, записані та передані нам Леонідом Безклубим, але, як ми вже казали, з деякими коментарями відносно найбільш розповсюджених помилок та скорочень, а також факту елементарного скорочення загальної кількості самих карбів, як єдиної цілої, хоча далеко не повністю збереженої, складової духовної спадщини, та інших перекручень, на що ми вже вказали вище.

Варто зазначити, що помилки у передачі карбів не завжди з’являються внаслідок спеціально спланованої якимись ворожими силами «інформаційної диверсії», хоча і це не виключено. Головна причина проблеми полягає у тому, що ще з початку 90-х, коли до Леоніда Петровича навідувалися козаки з різних куточків України (як результат національного підйому та зростання інтересу до козацької спадщини), потихеньку почали розповсюджуватися різні друковані листівки, збірнички тощо. Але робилися вони з записників, далеко не завжди писаних каліграфічним почерком, та й самі записники часто-густо писалися «на ходу» зі слів Безклубого без особливого уточнення деталей написаного. Розповсюдженою практикою було також переписування всього, що містилося на стінах одеської комуналки, де проживав Леонід Петрович. Тому до переліку «карбів» часто потрапляли просто думки та вислови Петровича, які особливо сподобалися їх автору, а тому знаходили своє місце на стінах.
Ми й самі, наступивши раз на ці граблі, в кінці кінців, змушені були просити Батька Безклубого виділити час і, зокрема, допомогти «відновити справедливість» у цьому важливому питанні.  Виявилося, що у Леоніда Петровича порядок карбів, слів у карбах чітко визначений і пронумерований, як і сама кількість слів. При усній передачі деяких карбів, він чітко зазначав кількість слів у окремому карбі.   

Мал.1.  Фото робочих матеріалів Леоніда Безклубого.

Тому, які б виправдання ми не шукали, не можна тут не навести один з карбів: «Лиш єдиний є на світі гріх – робити зле добрим людям, змінити карб та бути бідним на своїй землі».
Не ставлячи собі за мету коментувати на загал самі карби та перекази (то справа відповідних людей у козацьких громадах, для своїх) все ж наведемо слова самого Леоніда Петровича, які, як нам здається, дають відповідь на ряд питань, що виникають у зв’язку із ознайомленням зі спадщиною, зокрема стосовно писаного Слова:
«У нас письмо тоді йшло як «ключ» до родопереказових знань. Втаємничено, асоціативно. Бо надто важливо відносились до Словокарбу, щоб потерпати од перекручень карбувальників-зрадників Звичай-Ладу України та їх спільників, зовнішніх ворогів, що 4000 років йшли безугавно з усьогобіч. А жити, берегти Культуру треба…
Карби - їх біля сорока відомо зараз: більше не збереглося. Був у 37-му останній удар по Україні, який Бунд наніс. Все це вилущувалося, хоча до справи звинувачення у націоналізмі (українському) ніякого відношення не мало, но (але, все ж) є сорок карбів… Виучували дитину (так): добровільно легенько били, таке (щось) ритуальне. Не можна було переплутати місцями слова. Якщо генотип козацький у людини – вмикало такі якості, які людина й не підозрювала».

Словозаповіт пороговий, 40 слів: …до тих пір, доки молодь з молоком матері та від старшини буде всотувати несприйняття зверхності над собою і в собі, в роду, до тих пір Рій родів Скупи Вкраїнської буде в змозі мазкою братчиковою захистити землі свої на користь свою…*

Мал.2. Фігура радетеля з стосом в руках.

1. Не гідно дивитись мирно на те, що вої в герці.
2. На зверхність – зверх – зверхність.
3. Не шукай бою, він сам тебе знайде.
4. Б’є не сильний, а сміливий.
5. Повагу – ділом восьмирічним і несхибним в громаді заслуговують.
6. Слову навчити не можна, воно повинно погукати тебе.
7. Затис Слово Батька ліктем до серця.
8. Народ наш терпеливий та непокірливий, гордої і мстивої вдачі, але справедливий.
9. Країнець рожден для щастя од спільної дії по виживанню родини та Краю.
10. Не добивайте ворога до кінця (мається на увазі зовнішнього) бо замість одного отримаєте двох інших, що були ворогами вашого ворога. А внутрішнього ворога бийте до кінця, не зважаючи на рани його.
11. Стережіться іти на чужу землю війною.
12. Занадто не довіряйтесь, завжди пам’ятайте: довірливість губить.
13. Там де починається самовтішення та повтор, там починається зрада.
14. Сама страшна зрада – коли (роблячи шкоду), людина щиро вірить, що добро чинить.
15. Є добро, а зла немає – є ми.
16. Холодно судити себе та мати змогу переступити через себе – день народження характерника.
17. Род-час всьому приходить, але і він безсилий без нашої дії-волі.
18. Воля – це наявність власності, можливості нею вільно користуватися і контролювати збут продукції та заборона найманої праці, тоді кожен хазяїн своєї волі-добробуту чи неволі-злиднів.
19. Не той за Правду, що про неї говорить, а той, що проти неправди стає.
20. Головне не що скаже, а що подумає.
21. Не дивись, що пише, а дивись, чим дише.
22. Дивись чим нудить, а не тим, що словоблудить.
23. Хто видає себе патріотом та клянеться в любові до Вкраїни, той дурень, зрадник чи загарбник…
    …не гідно дивитись мирно на те, що вої в герці.
24. Не гань мене чваром, бо станеш тваром.
25. Без нужди не виймай, без слави не вкладай…
    … не добивай ворога до кінця.
26. Рятують, спасають Вози та Терези.
27. Лиш єдиний є на світі гріх – робити зле добрим людям, змінити карб та бути бідним на своїй землі…
    …їсти, батьку. Себто, радить дотримуватись, так як потреба їсти, щоб жити.
28. Не став оселі кам’яниці, не городи станиці як не заслаб.
29. За волю напийся вволю…
    …не бийтесь поміж собою.
30. До тих пір, доки в тобі бринить Правда (Звичай) – ти незборимий.
31. Місяць - дядько старший над душами правдивими козацькими…
    …щоб як їсти, так битись умів…
    …вчити можна тільки рідну та добру дитину, тоді, коли їй те вкрай необхідно, або в лихоліття…
32. Вони мають силу поки захищаєм, ми поки шануєм.
33. Козаччина – то душа і досвід збереження існування українського народу.
34. Козак рожден не на те щоб одбиватися.
35. Козак – то постійний тиск до поліпшення своєї та дружньої сили (щоб не бути побитими – треба бити).
36. Не мамай був страшний, а розбрат Звичаю – кленіть же старшину до тих пір доки не згине вона разом з кріпацтвом німим їхнім.
37. Душевна сила - …козак муром дивиться, завжди напоготові дістати хрславком зачеп зверхника…
38. Козак – це радість хижої клятості та воля безсмертя…
    …вистригти оселедець – стати під Батьків Заповіт, то колові сонячні брати промені до краю доведені…
    …б’ють – роїсь, наваливсь – лавою вбийсь, лихо вкляч, а все’дно оддяч…(для джури при дубуванні)…
    …козак терпеливий як віл; завбачливий з вибриком та жагучий як змій, невтримний як славко, а вмира як сокіл.
39. З роз’ярмованого щирого завбачливий гопкоріз, спогляду, виходить.
40. Гопки спас – то наш припас.
41. Козаками поза гуртом ніколи не ставали.
42. Мазепство – на Святій Могилі, біля Матері чи Радетеля, як сходить Батько Коло Ярило, один до одного, один на шаблю руку, на пояс другий, надрізують коло кістяшок кулака і змішують мазку – повертаючись на вісім сторін та приказуючи: Бережем Край Звичаєм, одне одне обичаєм: свідок Бог наш Батько та степ гайний (Род-життя час). Після кроплять в келих з вином та одноразово випивають. Коли просто братчик, то випива сам суперед товариства.
43. Не перекладай на Бога своєї відповідальності за долю родини, Краю. Ти сам в громаді бог, якщо шануєш Звичай і маєш тоді силу споконвічну духу козацького, гордої непокори совісті од повоювання…
    … помираючи заповідаю: постійно народжуючи звичаєві мазки, будете вічно і сильно панувати.

Помилки та перекручення, що зустрічаються найчастіше:

• Не гідно дивитись мирно на те, що вої в геру.
• Не гідно дивитись марно на те, що вої в герці.
• Повагу – ділом восьмирічним і несхибним… (відсутнє продовження, і воно важливе**)
• …їсти батоку. Себто, радить дотримуватись так, як потреба їсти щоб жити
• З роз’ярмованого щирого завсачливий гопкоріз, спогляду, виходить.
• …б’ють – роїсь, наваливсь – лавою вспись, лихо вкляч, а все одно оддяч…
• Не мамай був страшний, а розбрат. (Такий скорочений варіант особливо припав до душі нашим північним «браттям»**)
• … не добивай ворога до кінця. (Без продовження часто стає причиною маніпуляцій**)
• Лиш єдиний є на світі гріх – робити зле добрим людям та бути бідним. (пропущені слова «змінити карб»**)
• свідок Бог наш Батько та степ гайний (Роджипиття час).

*- Три крапки у більшості випадків означає, що текст повністю не зберігся, або його неможливо було відновити, хоча питанню знаків, символіки, старокозацькій абетці Леонід Петрович Безклубий приділяв надзвичайно багато часу та праці.
**- коментар наш.

Олешко О.Л.,
Рога В.П.,
Корнієнко О.В.,
Козацьке братство бойового Звичаю Спас «Сокіл»