Сталін дуже любив булгаковську п’єсу «Дні Турбіних». Він дивився її в МХАТі вісім разів. У тій п’єсі герої дивуються наприкінці 1918 року: «Ах, к нам в Кієв нєвєсть откуда прішла Пєтлюра!» «Господа» офіцери лиш приблизно уявляли тих, із ким воювали. Київ тоді взяв не Петлюра, а полковник Коновалець. Перше, що він зробив як комендант міста, — звелів київським крамницям за 24 години переписати по-українському всі вивіски.

Він родом з учительської сім’ї із Зашкова на Львівщині. Закінчив класичну гімназію, учився на юриста у Львівському університеті. Далі — Перша світова війна, австро-угорська армія. 1915-го — російський полон. Із початком революції повернувся в Україну, сформував полк Січових Стрільців, який штурмував київський «Арсенал», коли більшовики повстали проти Центральної Ради.

Потім прийшли німці, скинули Грушевського, поставили гетьмана Скоропадського, стрільців роззброїли. Гетьман дозволив їм служити, але десь подалі, у Білій Церкві. Це не врятувало гетьмана: коли він задумав союз із Росією, стрільці розсердилися й отоді-то, у кінці 1918-го, узяли Київ.

Дивні були ці солдати та їхній полковник! Здавалося, їм байдуже, хто керує країною — Петлюра чи гетьман. Аби українська влада. Якось стрільці навіть обіцяли визнати радянську владу — якщо вона визнає українську армію!

Восени 1919-го, коли вже не було куди відступати, стрільці самодемобілізувалися. Тоді немало отаманів армії УНР пішло в партизани, а стрільці — ні. Полковник і його солдати були надто горді: як це — ховатися в ліс у власній країні?! Вони хотіли все або нічого.

В еміґрації Коновалець утворив із них Українську Військову Організацію (УВО), став її командантом. УВО мислилася ширше, ніж військова — ішлося про майбутню Соборну Україну й усю структуру управління нею. 1929 року УВО ввійшла в Організацію Українських Націоналістів (ОУН) — її створив і очолив той-таки Коновалець.

В ОУН були різні люди. Виросло покоління, яке не воювало, а стріляти хотіло. Стріляли, часто без дозволу й наказу, у польських міністрів і радянських дипломатів. Від того було багато клопоту й витрат на адвокатів. Коновалець із гіркотою казав: «Ви хотіли ефекту — ви його маєте; але ви нічого не вмієте й учитись не хочете, мене просто шляки трафляють!»

Він їде до США. Там — Велика депресія. Але полковник зачарував нашу діаспору й отримав гроші. Він економив їх, як патрони. Із листів Коновальця видно: він контролював кожен долар видатків. Ті рахунки нині — смішні: приміром, 104 долари.

Як терорист Коновалець улаштував би багатьох. Але він був інший. Як де Голль чи Маннергейм — солдат, для якого батьківщина вище за подвиг. Такий він не підходив полякам, німцям, росіянам. Та й тим зі своїх, кому Соборна Україна здавалася далекою.

Автор багатьох статей на політичні та ідеологічні теми, а також спогадів. Як військовик Є. Коновалець визначався організаторськими здібностями й беззастережним послухом державній владі; як політик зумів поєднати принциповість із дипломатичною гнучкістю, творчу думку із систематикою та реалізмом, що забезпечило йому авторитет серед членів ОУН і повагу навіть серед політичних противників.

Загинув Євген Коновалець унаслідок терористичного акту, вчиненого радянськими агентами в Роттердамі, де й похований.

Джерела:

http://www.meest-online.com/index.php?option=com_content&task=view&id=5934&Itemid=57

http://kmoun.info/pages/view/2.html

Коментар Братства:

Євген Коновалець у буремний час революційних подій 1917 року, в часи розгубленості формальних керівників держави, став тим хто вказав на потрібну мету – утворення самостійної України – та повів за собою людей. Він же став командиром одного з найбільш боєздатних українських військових формувань – Українських Січових Стрільців, а потім творцем і керівником УВО та ОУН. Така активна особистість, яка віддавала всю свою енергію українській національній справі, має повне право на вшанування на загальноукраїнському рівні, а особливо в Києві, який Коновалець в свій час захистив від більшовицького бунту.

Слава Україні! Героям слава!