Радетелі — найвищі урядники і сановники, часів нашої народної держави Скупи Української, які слідкували за дотриманням Закону, трактували Закон і мали виключне право давати новий Закон. Радетелі виступали, як представники Бога Рода. Їх обирали на народних Вічах із Волхвів, що слугували Роду, на невизначений термін. Хоча «радетель», слово (і явище) українське, в українських словниках воно відсутнє. Але є в російських і в російсько-українських словниках. Так, в Словнику Російської Мови С. Ожогова, Москва 1973 р. знаходимо — «радетель» — (устаревшее и ироническое) тот кто радеет кому-нибудь, покровитель». В Російсько-українському Словнику О. Ізюмова, Харків—Київ, 1930 р. також є сл. «радетель» і Ізюмов вірно його пояснює — як дбайливець. А в Словарі Української Мови Б. Грінченка, Київ 1909 р., дане сл. найбільш пов'язане із сл. радетель — радування. І хоча Грінченко не зовсім точно його пояснює, але дає такий витяг із якогось псальма — «Він поганські радування в нівець обертає, хитрі задуми невірних мов той лев змітає». К. Псал. 75». Цей витяг і проливає світло на сутність сл. радування, показує його антихристиянський, антицерковний зміст і його пов'язаність із радетелями, з тими, що колись радили, раділи — дбали про свій народ.