РОД (Рожай, Рід) — творець Всесвіту, бог Життя, Долі, володар Вирію, батько Білобога і Чорнобога, опікун Дерева життя. Має здатність перевтілюватися в сокола. Академік Б.Рибаков, посилаючись на О.Гільфердінга, вважає, що «єдиним Богом у небесах» для східних слов'ян був Род. За народними віруваннями, Род кидає на землю «груди» (росу, дощ) — тому й народжуються діти. Земля-Мати — то дружина Рода, якій він надає життєдайності. Свято Рода відзначалося у перший день Різдва. У пошану йому приносили в жертву найвеличніший дар земних плодів — хліб-коровай. То велика вдячність богові та ще більше зобов'язання перед ним. До зустрічі з Родом на Свят-вечір люди готувалися за 12 днів наперед. Дід-Ладо на цьому святі — найстарший опікун родини, а Господь-Род — почесний гість для всіх родичів. Число дев'ять освячене Родом. Ось чому жінка-мати виношує дитину дев'ять місяців. Великого Рода вшановували також у тріаді свят бога врожаю Спаса, котрий є земним утіленням раю. Могутній Род у давнину зображався чотириликим у вигляді фалічного ідола, що є символом творчої чоловічої сили. Збруцька статуя, знайдена на Тернопільщині у 1848 р., яскраво це підтверджує.

Слово род у стародавніх пам'ятках означає родичів і нащадків, земляків і цілий народ, який утворюється внаслідок народження. На це вказують слова родити, родитель, родильниця, рідний, родич та багато інших.

Культ єдиного чоловічого божества виник не раніше II тис. до н. е., панував досить довго, і продовжував існувати в Київській Русі, незважаючи на введений Володимиром культ Перуна, а потім і Христа. Його відповідником був землеробський культ Сварога – бога неба, володаря всього живого. У стародавній пісні, яку виконували у весільному обряді, майже немає нашарувань пізніших часів.

…Ой Роде, Роде, багатий,

Подаруй творець рогатий…

Ви даєте, таточку, волики,

А ви, матінко, корови,

А ви, сестрички, ягнички…

Бо наш рід великий,

Щоб було чим обілити…

Автор «Слова святого Григорія» ( XII ст.) писав: «треби кладуть… Вилам і Мокоші, Діві, Перуну, Хорсу, Роду, і рожаницям… Почали греки ставити трапезу Роду і рожаницям, також римляни, навіть і до словен дійшло. Це ж словени почали трапезу ставити Роду і рожаницям раніше їхнього бога Перуна, а ще раніше клали треби упирям і берегиням». Рода часто згадували церковні проповідники християнства, що вели запеклу боротьбу з культом життєдайного божества, якому населення Русі поклонялося і приносило жертви («а ще Роду і Рожаницям крають хліби, і сири, і мед»). Характерним є те, що церковні письменники XI - XIII ст. порівнюють Рода зі своїм верховним божеством, Богом-Отцем Саваофом (звичайно, на користь останнього): «Род, седя на воздусе мечеть на землю груды и в том рождаются дети… всем бо есть творец БОГ а не Род! ».

Підсумовуючи дослідження істориків, Б.Рибаков робить такі висновки:

Род — творець Всесвіту.

Род вдихає життя в людей.

Род — бог неба і дощу.

Род пов'язаний з земною водою («родники», «родища»).

Род пов'язаний з вогнем.

Род пов'язаний з підземним пеклом («родьство огненное»).

Род пов'язаний з червоним кольором («рдяний». «родрий»).

Род пов'язаний з шаровою блискавкою («родіа»).

З ім'ям Рода пов'язується й назва стародавнього міста Родня, яке в VII — VIII ст. було культовим племінним центром всемогутнього божества. Це місце вважається найдавнішим у вшануванні Рода серед слов'янства. Та з плином часу, з приходом на Русь багатобожжя, а також в епоху двовір'я Род став покровителем сім'ї, родини і духом-привидом, про що залишилися згадки у давніх пам'ятках літератури. Символом цього божества родючості і снаги був бик.