… Козаки, козачинна – душа народу. Одколись і дотепер спосіб самоорганізації та саморятування в лихоліття на старожитньому Звичаю козацького Слова. Згадаймо прадідівський наш Заповіт, його Чотирнадцятирик:
• По найбільш важливим питанням на вимогу козаків скликається загальна Рада (Коло).
• Постійна змінність старшини.
• Беззастережна дисципліна обраній старшині.
• Наказ Кола Отаману на рік чи на три.
• Контроль за старшиною Чорною Радою.
• Громада є власником усього, що знаходиться в межах її теріторії за виключенням того, що вона визнала приватною власністю.
• Всі власники.
• Якщо артільно володіємо чимось і великої потреби уживаємо, то рівнопаєво щоденним погодинним утвердженням та виробно-змінною управою (Отаманом).
• Вилучення нероб та пяниць з паєм чи за бажанням.
• Заборона найманної праці.
• Земля не продається. Підприємства не можуть бути іноземною власністю і сплачують частку в громадську скарбницю на відновлення землі.
• Діти мають пільги при вступі до козацьких офіцерських училищ (які опікуються козацтвом).
• Обовязкова наявність зброї в козацькій громаді.
• Служба Землі-Матері, а не уряду. Захист.
Все інше не козацтво, а підступ і шароварництво плюгавців.
То ж не створюємо своїх козацтв у сусідніх країнах з своїх співвітчизників. Не робімо їх ворогами тієї Матері-Землі.
Поведем у своїх краях за власний, а не чужий інтерес боротьбу!